“Замок в Карпатах” втаємниченого Жюля Верна

Видатний фантаст Жюль Верн, був безумовно втаємниченим просвітником. Його книга “Замок в Карпатах” (Chateau Of The Carpathians), так само як і вся інша творчість письменника загалом, містить безліч зашифрованих назв, про що писав дослідник Мішель Ламі, у своїй праці “Жюль Верн, ініційований та ініціатор” (Michel Lamy, Jules Verne, initiee initiateur, Paris, Payot, 1984).

Згідно з цим та іншими авторами, письменник був членом таємного братства, так званого Ангельського Товариства, заснованого в Ліоні в XVI столітті, — прототипу літературного гуртка, який сформувався навколо видавця Себастьяна Гріфія під час «Ліонського Відродження». Ще в ХІХ ст., Клод Состен Грассет д’Орсет писав, що група використовувала масонські атрибути і прийняла голову ангела як свій герб.

Принагідно, що свого роду біблією цього суспільства була знаменита книга «Сон Поліфіла», приписувана Франческо Колоні.

Розворот першого видання “Гіпнеротомахії Поліфіла” 1499 року

Але варто зазначити, що Ангельське Товариство досить часто змінювало свою назву, дивним чином перетворившись в «Бруйяр» (фран.”Le Brouillard”– туман, пелена), що красномовно свідчить про його секретність.

Ілюстрація зі “Замку в Карпатах” Жюля Верна

Зокрема, фантаст вживає назву Оргаль, для позначення, певне, Трансільванського плато.

“Так було теж зі старим замком у Карпатах. Він злився зі скелями високорівні Оргаль, де царював високий Вулькан. Інші скелі бовваніли теж здалека, мов замки — важко було впевнитися, котра з них справді скеля, котра замкова башта. Так само добре можна було вважати пошарпаний гребінь верхів оборонним муром замку, як і навпаки. Обриси скель і замкових мурів були однаково пощерблені. Тому багато туристів думало, що замок у Карпатах існує тільки в уяві довколишнього населення”.

Події  “Замку в Карпатах” Жюля Верна відбуваються, на теренах, так званого, “Залісся”:

“Залісся — це колишня країна даків, завойована Трояном в першому столітті по Христі. Свобода, що її заживав цей край під Заполією, тривала аж до 1699 р., коли то Леопольд І приєднав Залісся до Австрії. Але які б там у ній не були політичні відносини, вона стала захистом для всяких рас і народів: румунів, волохів, мадярів, циганів, секлерів молдавського походження, слов’ян, а навіть помадярщених саксонців.