Загадковий тризуб на п’єдесталі пам’ятника засновнику міста Львова

Для львів’ян цей, хоч і новий, зате вже відомий пам’ятник вже став місцем зустрічі: “Зустрінемся біля коня”, або ж, “біля коня того, що з яйцями” — бо справді, вся увага простих людей прикута до тої частини тіла коня, де вилиті його статеві органи, а особливо коли дивитись знизу, з землі, проте сам п’єдестал, на якому стоїть “кінь” оздоблений не менш цікавими символами, та й взагалі, перше що спонукає до роздумів, – це нестандартний тризуб. Такого герба ви не побачите, мабуть ніде. Він суперечить загальоприйнятому зразку на державному рівні. Навряд чи це похибка, адже майстри, що виконували цей проект у 2001 році, — скульптори Василь Ярич та Роман Романович, архітектор Ярема Чурилик, — пройшли відбір Всеукраїнського конкурсу, у якому взяло участь чимало митців.

Чому “король” Данило сидить на коні без корони, яка, разом з дивним тризубом, прикріплена до постаменту під копитами?

В сучасній інтерпретації, прийнятий офіційно, на державному рівні, варіант тризуба, іноді розшифровується українцями, як слово “В О Л Я”, та так було не завжди.

Хоча тризуб, досі не досліджний доcтеменно, з погляду символізму, однією з найцікавіших ро­біт на цю тему є, безумовно, праця О. Пастернака «Пояснення тризуба, герба Великого Київського Князя Володимира Святого», видана в Ужгороді 1934 року. Структурно вона складається з чотирьох частин, в яких автор розглядає як загальні питання, пов’ язані із геральдикою, так і питання походження знаку, як його називає О. Пастернак, «Київського тризуба».

“Вну­трішній переплет ядра, — пише він, — та остриці (зуби) київського тризуба є змінними, інші в кож­нім взірці і становлять особисто­ пануючий клич поодиноких осіб княжого роду. Особи київського княжого роду означували в тризу­бі свій особистий пануючий клич, який складається з кількох слів, зло­жених буквами (монограмою) та ге­ральдичними знаками (образками)». Саме виявлення в три­зубах зображених на монетах часів Київської Русі закодованих у склад­ні монограми частин написів «Во­лодимир на столі», або «Володимир на столі а се его сребро», вважається багатьма авторами головним і ори­гінальним відкриттям у досліджен­ні О. Пастернака. Нагадаємо, що набагато раніше за нього у 1889 р. київські дослідники К.В. Балсунев­ський і М. Л. Чернєв у своїй роботі «Замітка про загадкову фігуру на монетах Великого Князівства Київ­ського» можливо першими запро­понували побачити у київському тризубі монограму із закодованого слова «BAΣIΛEYΣ». Пастернак вважає, що «Великий Київський Князь Володимир Свя­тий послугувався буква­ми або монограмою для означення в тризубі свого особисто-пануючого кличу». Пояснює він це тим, що «тоді багато князів залишило свої образко­ві герби, а послугувалися буквами … Очевидно, що князь Володимир не хотів зостатися позаду інших кня­зів, але і не хотів розійтись зі своїм гербом родового кличу в рамках зовнішньої ознаки тризу­ба, тобто в рамках родового кличу означував буквами свій особисто­ пануючий клич таким способом, що внутрішній переплет ядра та ост­риці (зуби) тризуба складав із букв напису свого особисто-пануючого кличу в монограму так, щоб тризуб не вратив зовнішньої ознаки родо­вого кличу, а внутрішній переплет ядра тризуба становив монограму особисто-пануючого кличу».

Пастернак виділяє у київських монетах такі ознаки: тризуб та на­пис літерами «Володимир на столе а се его сребро». «В часі походжен­ня київських монет, — продовжує він, — держави не були імперіями, а тільки столами (тронами), тобто в тих часах не означувано ані держав, ані країв, що входили в ті держави, тільки означався пануючий княжий рід та його стіл (трон), і ці ознаки мають тодішні монети, а саме: зо­внішня незмінна ознака тризуба – це є геральдичний символ або ге­ральдичний клич пануючого роду. Внутрішній змінний переплет і остриці (стовпи або зуби) тризуба є деколи геральдичне особисте ім’ я, а деколи особисто-пануючий клич. Напис буквами – це клич особисто­ пануючого князя «Владимирь на столъ а се его сребро»

Отже, якщо за княжих часів, тризуб — був монограмою імені князя, або ж його династій, на думку спадає лише спроба прослідкувати родовід Рюриковичів.

Особисті знаки князів династії Рюриковичів

А звідси вже шукати щось про батька Данила Галицького, Романа Мстиславовича, адже він, намагаючись подолати роздрібненість Київської Русі, саме й ініціював зміни порядку престолонаслідування на основі європейського принципу майорату.

Цілком ймовірно, що в тризубі закодоване ім’я Данила й ознака приналежності до династії Романовичів, бо по суті з часів роздрібненості Київської Русі, та з утворенням Галицько-Волинського князівства, Романом, разом з тим утворилась й нова династія “коронованих” князів.

Сам Роман Мстиславович підтримував тісні зв’язки з бенедиктинцями монастиря св. Петра в Ерфурті, а 1204 року Папа Римський Інокентій ІІІ вислав до Великого князя Київського Романа посольство й запропонував надати йому королівську корону та титул Короля Русі, від якої він відмовився, що наче калькує історію із нашим засновником Львова, його сином, Данилом.

Далі буде…

автор: Остап ХМАРНИЙ

Джерела:

• https://svit.in.ua/kny/tryzub.pdf
• https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%9C%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%87
• https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B8%D0%B7%D1%83%D0%B1#/media/File:Ruriks_crests1.png
• https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B8%D0%B7%D1%83%D0%B1#/media/File:Ruriks_crests1.png
• http://eduknigi.com/istor_view.php?id=93
• http://photo-lviv.in.ua/pam-yatnyk-danylu-halytskomu-abo-monument-do-dnya-narodzhennya/