Рецензія на книжку “Відвідувачі”

Відвідувачі pdf. (читати\скачати)

Повз тебе пропливає натовп людей, занурених в гаджети, в свої справи, в двоїчний код сну та бадьорості. Таким людям сниться лише чорний екран. День ж їх, – лише на тон світліший. Вони їдуть на роботу, граючи в якусь головоломку для дошкільнят , щоб вбити час. Хтось ще наївно думає, що це він вбиває час, а не навпаки. Люди тануть один за одним , один за одним, труп за трупом, немовля за немовлям. Смерть чекає їх на кожному кроці , кожен подих може стати останнім. Усе на світі можна звести до галлюцинації, марення, усе…крім смерті. Лише смерть реальна. Але люди, що їх поволі вбиває час, ізолюють себе від таких неприємних думок. Максимум , на що вони здатні це розпоряджатись поверхневими знаннями з науково-популярних текстів і філософією на рівні старшокласниць. Такий механізм організує в тілах спокій і затишок, щоб не відбувалось : війна чи то відвідувачі з іншого світу. Беззмістовно затриматись в житті , щоб незабаром назавжди канути в небуття.
Колись , кладовища були в центрі міст, колись людей ховали під порогом , смерть нагадувала про себе. Сучасній людині важко збагнути такі речі, от навіщо тримати в фокусі цей мрак? Але , як би люди не ховались від смерті, вона прийде. Час знищить все, що ми любимо.
Поки я це писав , пройшло хвилин п’ять, а може і тиждень. Боюсь, що коли я черговий раз вигляну в вікно, в ніч, то побачу під самотнім ліхтарем відвідувача і зі мною станеться те, що і з героєм книги.

Книга втягує у параноїдальний світ , де крізь буденний брєд повсякденного проступають тіні іншого. Що Олег , що Ліза намагаються спроектувати якийсь життєвий план, створити собі затишний простір існування в непростий час, але … Київ , в недалекому майбутньому, відвідують дивні істоти, не прибульці, не демони і не ангели, а щось інше. Єдине що відомо,  — це їх кристалічно жорстока байдужість до людскіх життів.

Простір тане під їх розмашистими чорними крилами, час провалюється в прірву і, здається, не існує іншої альтернативи, як взятись за руки і чекати смерті. Хто вони? Добродії , що лікують від чуми пустопорожнього часу, звільнюючи тушки людей від тягара існування? Чи все-таки позбавлені будь яких антропоморфних якостей.

“Відвідувачі” написані легким мовним стилем і читаються буквально за один вечір. Чорна фантастика на фоні депресивного Києва , бетонного нарративу і вічної таємниці.

Доктор Омега