Мальтійський лицар чи Ян з Дуклі?

У XVII ст. мешканці Львова щиро вірили, що одним із охоронців міста є св. Ян з Дуклі. Підґрунтям цього вірування є легенда ( в інтернетах, її ще інколи називають «історичним фактом») про спасіння Львова під час облоги козаків Хмельницького разом з татарами Тугай – бея у 1648 році.

Площа перед Бернарднським костелом. Джерело фото (посилання)

1733 року Папа Климентій ХІІ здійснив беатифікацію Яна з Дуклі, затверджуючи культ “ від незапам’ятних часів ”. 1739 року він же оголосив Яна з Дуклі патроном Польщі та Литви. Канонізаційний процес було відновлено 1948 року, канонізовано святого було значно пізніше – аж у 1997 р. папою Іваном Павлом ІІ.

Ян з Дуклі зупиняє під Львовом Б. Хмельницького і Тугай-Бея. Худ. Я. Матейко: джерело

Магнати Жевуські у 1734 р. пожертвували гроші на будівництво колони напроти церкви св. Андрія у Львові, де у ХV ст. здійснював богослужіння св. Ян. Головною умовою було помістити на вершечку колони фігуру святого, щоб він і надалі оберігав Львів і сім’ю мецената. До того там стояв дерев’яний стовп, нібито в честь святого.

Під час Другої Світової Війни у 1944 році, скульптура святого була демонтована та зникла безвісти, а колона була суттєво пошкоджена. Замість скульптури на вершечку колони помістили барокову вазу.

Скульптура Яна з Дуклі на колоні перед костелом бернардинів у Львові, фото до 1939 року © NAC джерело

У 2011 році колону Жевуських було відреставровано.

Та всі ми знаємо що відбувалося в часи пізнього середньовіччя, і що робили домініканці ти бернардинці з тими хто не погоджувався з офіційною версією. Їх привязували до дерев’яного стовпа і спалювали на вогні.

Найімовірніше стовп призначався саме для цього, а образ покровителя польського Львова, польським святим сфабриковано. Доказом цього є те, що святий ― це не просто Ян, а ще й з Дуклі( села на Лемківщині) що начебто мало викликати у руських православних львів’ян почуття спорідненості з католиками.

Натомість, у Львові в ті часи й справді існував, легендарний, набагато цікавіший персонаж.

Астролог Фрідріх Йоахім Мегеліно – лицар Мальтійського ордену. Він також належав до кондотьєрів–військових найманців. “Фрідріх Мегеліно, кавалер благородний та у володінні зброєю вправний, при тім досить добрий астролог, передбачив, що почнеться війна і місто облягатимуть турки, однак не візьмуть його. А звільниться Львів від загрози завдяки дипломатичним пертрактаціям”, – писав про астролога ксьондз Томаш Юзефович.

Орден Госпітальєрів, що був утворений в 1023 (ще за 31 рік до розколу християнства) як невійськовий орден, а в невдовзі, беручи участь у хрестових походах, став одним з трьох наймогутніших лицарських орденів, краще відомий нам під назвою Мальтійського Ордену.

Під час сильної бурі 7(за іншими даними 9) липня 1672 р. з ратушевої вежі впав флюгер-левик разом із позолоченою кулею, що вінчала шпиль будинку.Левик затримався на даху ратуші, а куля, грюкнувшись на землю, сильно сплющилася. Знавці таємних знаків одразу ж пояснили цю подію, як попередження про те, що в майбутній війні місто постраждає порівняно незначно, а от Польська держава, яку мала б символізувати подібна до королівської інсигнії позолочена куля, зазнає значно більшої шкоди. Оскільки левик упав мордою на схід, то й небезпеку слід було очікувати від турків.

До майже недосяжних висот зріс авторитет Мегеліно під час облоги Львова турецько-козацькою армією восени 1672 року. Після здобуття в серпні Камянецької фортеці, велетенська армія султана Мехмеда IV(1648-1687) зупинилася на Бережанщині. Під Львів вислано 50-ти тисячний загін Капудан-паші, до якого дорогою приєдналися кримчаки Селім-Гірея та козаки Петра Дорошенка.

У кінці вересня велика армія оточила Львів. Мегеліно, який разом з трьома іншими поручиками командував гетьманською та найманою піхотою з перших днів облоги відзначився надзвичайною відвагою. під його командою невеликий загін міської молоді зоденно здійснював вилазки, руйнуючи артилерійські позиції турків та козаків. у місті говорили, що якісь містичні сили оберігають мальтійця навіть у найжорстокішій різанині.

Ще цікавіша історія трапилая у ніч з 27 на 28 вересня, коли турки почали готувати вибух у підведеному під костел бернардинів підкопі. Аби перешкодити нападникам висадити міські укріплення, Мегеліно на чолі 60 добровольців через паралельний контрпідкоп увірвався до турецької галереї. Вибухи ручних гранат, постріли пістолів і брязкіт шабель упереміш із криками доносився аж на місьі мури.Опівночі, коли підземний бій був саме в розпалі, несподівано почалася буря. Блискавки били в турецькі намети, потоки води почали заливати поруйновані вибухами гранат підкопи.Коли стеля галереї вже обвалювалася, Мегеліно вивів своїх уцілілих людей до міста. Невдовзі завал поховав тіла вбитих і поранених. Очевидці тих подій згадували про колосальне враження, яке справив на захисників мста їх рятівник.

Зблиснувши яскравим метеором на галицькому небосхилі загадковий лицар мальтієць зник зі Львова так само таємничо як і з’явився.Відмовившись від запропонованої йому містом винагороди, Мегеліно поїхав до себе на батьківщину. Дальша його доля невідома.

Підземна битва біля Бернардинського монастиря не минулася для Львова цілком безслідно. У кінці ХІХ ст. під час упорядкування території сучасної Митної площі випадково було виявлено рештки підземної галереї та людські кістки тих, хто залишився в ніч вересневої ночі 1672 р. Одразу ж поширилася чутка про те, що знайдено таємний підземний хід від чоловічого Бернардинського монастиря до сусіднього жіночого монастиря Кларисок. Згодом ця версія остаточно утвердилася й до сьогодні гуляє містом з легкої руки несумлінних “легендотворців”.

Цими днями для огляду доступна лише невеличка частина підземелля монастиря бернардинів – там, де розташований Музей ідей (вул. Валова, 18а). Зараз у цих підземеллях діють два музеї: українського модерного мистецтва та гутного скла. Решта підземель або не вціліли, або нерозчищені.

Оглянути підземелля можна безкоштовно з 10:00 до 19:00, у суботу та неділю з 12:00.

Остап Хмарний

Джерела:

Козицький А., Білостоцький С. "Кримінальний світ старого Львова"