Батьківщина вампірів

Ще до появи славнозвісного роману  ірландського письменника Брема Стокера «Дракула», який влаштував справжню «моду на вампірів»  у 1897 році, в 1841 році Олексій Костянтинович Толстой, видав готичну повість “Упир” під псевдонімом Краснорогскій.

Саме у ній, автор зазначає:

«Ви їх, Бог знає чому, називаєте вампірами, але я можу вас запевнити, що їхня справжня назва руська: упир; а так як вони походження чисто слов’янського, хоча зустрічаються у всій Європі і навіть в Азії, то і безпідставно дотримуватися імені, понівеченого угорськими ченцями, які надумали було все перекручувати на латинський лад і з упиря зробили вампіра. Вампір, вампір – це все одно що говорити замість привиди — фантом або ревенант! »

Карл Брюллов. Портрет поета и драматурга Олексія Константиновича Толстого в юності.

Першу писемну згадку слова упир старослов’янською мовою відносять до 1047 року.

Приписка попа Упиря Лихого, копія початку XVI ст. з рукопису 1047 р.

Автор, що переписав з глаголиці кирилицею пророчі книги Старого Завіту з тлумаченнями Феодорита Кирського ( «Толковые пророки») для новгородського князя Володимира Ярославича підписався «попъ  Оупирь Лихыи».

Упир Лихий працював в Новгороді на замовлення новгородського князя Володимира Ярославича — сина великого князя Київського Ярослава Мудрого і дочки короля Швеції Улофа III Шетконунга, княгині Інгігерди в той час, коли будувався Софійський собор і, можливо, книга призначалася для церковної бібліотеки.