Родовід Королів Граалю
“Кров [Анунакі] у Каїна була настільки досконала, що в давніх біблійних текстах наголошено, наче кров його брата Авеля була земною у порівнянні з нею.
Однак, цей оригінальний опис був абсолютно неправильно витлумачений у сучасній Біблії.
У Святому Письмі сказано:
“А Господь промовив: “Що ти вчинив? Ось голос крови брата твого кличе до мене з землі. Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого, з твоєї руки.” Буття 4:10
У Письмі насправді йдеться про кров, але аж ніяк не про те, що Каїн постав проти Авеля, — це не одне й те саме”, — пише Гарднер.
Підтвердженням цього факту є подальші слова, про надання Каїну Господом найстарішого титулу в історії суверенних держав — права, що позначає приналежність до месіанської крові на віки віків.
Шумери називали таку відзнаку Граалем, але біблійна історія називає її знаком Каїна. Цей “знак” сучасна Церква зображає так, ніби він є певною формою прокляття, але навіть якщо це так, то в Біблії це звучить надто дивно.
Буття по суті розповідає, що, потрапивши в суперечку з Єговою з приводу свого титулу, Каїн побоювався за своє життя.
4:15
“Тоді Господь сказав до нього: “Якщо хтось уб’є Каїна, то зазнає помсти всемеро.” Та й поклав Господь на Каїні знак, щоб не вбивав його той, хто зустріне його”.
Отже, Господь поставив знак на Каїна, пообіцявши, що семикратно помститься його ворогам, у разі, якщо щось із ним трапиться.
Ця незрозуміла невідповідність у Біблії знову ж таки вказує нам на те, про що згадувалось раніше. Адже важко втямити, чому Єгова вирішує захистити Каїна, тоді як, згідно з Біблією — саме він прокляв його. Але річ у тім, що Єгова не приймав такого рішення; Господь (Адон) був не Єговою(Енлілем), а Батьком Каїна, Енкі.
Мало хто замислюється, про можливих ворогів Каїна, як це було визначено в книзі Буття. Ким вони можуть бути? Звідки б вони прийшли? Згідно з Біблією, на землі жили тоді тільки Адам і Єва, разом з їхніми синами Каїном і Авелем, — і Каїн, мабуть, убив Авеля. Якщо в цьому питанні повністю покладатись на текст сучасної Біблії, тоді про яких ворогів іде мова?
Шумерський гра-аль, який згідно з біблійною традицією називається знаком Каїна, тлумачився емблематично як Кубок Вод, або Розі-Круціс (Кубок Роси), і він був ідентифікований у всіх записах (включаючи Єгипетські, Фінікійські та єврейські літописи), як прямий центрований Червоний Хрест в межах Кола. Впродовж століть ця емблема змінювалась і прикрашалась, але основа завжди залишалась такою ж, і дотепер є оригінальним символом Святого Граалю.
Ще одна аномалія, що з’являється згодом у книзі Буття, пов’язана з тим, що там йдеться наче Каїн спізнав свою жінку, й далі не вдаючись у деталі щодо її походження, в Бутті одразу ж перераховуються імена їхніх нащадків. Звідки ж взялась ця жінка, якщо єдиною тоді парою на Землі були Адам і Єва?
З усього цього стає зрозумілим, що деякі важливі відомості в старозавітній розповіді, просто-напросто, видалили під час редакції.
Очевидно, в той час було багато інших людей, і не важко знайти їхні історії про ці часи поза Біблією. Навіть попри шумерські записи, старі єврейські та ранньохристиянські тексти дають набагато більше інформації з цього приводу.
З метою подальшого посилення історичної спадкоємності від Каїна, він був одружений зі своєю сестрою, чистокровною принцесою [Ануннакі] під назвою Лулува. Її батьком був Енкі, а її матір’ю — Ліліт, внучка Енліля. Хоча в Біблії нехтують іменем дружини Каїна, біблійний текст називає їхнього молодшого сина Еноха (Хеноха), а в шумерському клиновидному письмі згадується його старший син і королівський наступник Атун, який, мабуть, більш відомий як король Етана з Кіша.
Зрештою, сказано що Етана «ходив з богами» і годували його з Рослини Народження (або Дерева Життя, як це називають у Бутті). Відтепер королівські спадкоємці позначені як гілочки Дерева – і давнє слово для позначення цієї гілки було ‘klone’ (клон). У більш пізні часи ця рослина або дерево вже трактувалось як виноградна лоза — і тому Грааль, лоза і месіанська спадкова лінія переплелися в літератуі Святого Грааля наступних тисячоліть.
Внаслідок такої селекції(розведення) це царське спадкоємство було змодельоване спеціально для керівництва, і у всіх аспектах знання, культури, усвідомлення, мудрості та інтуїції вони були більш розвинені ніж їхні земні сучасники.
Для того, щоб зберегти їхню кров якомога більш чистою, вони завжди одружувалися в тісному родинному зв’язку, один на одному, слід зазначити, що ген, яким підтверджувалась ця приналежність належав крові матері. Сьогодні ми називаємо це мітохондріальною ДНК.
Так народилася традиція, успадкована такими ж царськими нащадками в Єгипті, і пізнішими кельтськими правителями Європи.
Справжня царственна кров зберігалася завдяки жіночим та царським шлюбам, тобто вони були стратегічно закріплені за півсестрами або першими двоюрідними сестрами по материнській лінії.
Точка відліку, коли Дерево Життя вперше згадується в давніх записах, приблизно сягає 3500 до н.е., і саме на цьому етапі ми починаємо дізнаватися, як дещо втрачену царствену спадкоємність почали підтримувати за допомогою різних біологічних добавок від ранніх днів.
Ця первісна практика тривала понад 1000 років, поки не стала цілком науковою та алхімічною програмою харчування.
Перш ніж ми спробуємо детальніше дослідити королівську дієту, варто розглянути, чому євреї та християнська церква навмисне ігнорували всіх важливих спадкоємців царственної крові (сангреаль), що походили від Каїна і його синів, на користь свого молодшого роду від сина Адама, Сета. Чому саме згодом династія каїнітів уникала богобоязких учнів Енліль-Єгови?
У книзі Буття Старого Заповіту, імена представників двох різних генеалогічних ліній: від Каїна і його двоюрідного брата Сета, наведені в ранніх поколіннях, — майже однакові в кожному списку, хоча й записані в різних послідовностях: Енох, Яред, Махалел, Метушалах і Ламех.
З огляду на це, часто висловлювалося припущення, що лінія від Сета до сина Ламеха, Ноя, була придумана компіляторами Біблії, щоб уникнути опису справжнього родоводу від Каїна до часів Ноя. Якщо це й справді так, тоді за життя Ноя мало відбутись щось таке, щоб споконвічна історія була завуальована пізнішими її укладачами, про що ми можемо довідатись, знову ж таки, знайшовши місце витоку цієї інформації в самій Біблії.
На цій стадії в історії сім’ї мстивий Єгова, мабуть, застеріг Ноя і його синів від прийому крові — указ, який стає явно важливим для пізнішого єврейського світу. Кровопускання перед приготуванням і вживанням їжі — давня єврейська практика, тоді як, християнство навпаки, особливо акцентує на образному сповживанні крові.
У християнській традиції прийнято причащатися (Євхаристія); вино п’ють зі священної чаші, що символічно зображує кров Ісуса: кров життя месіанської лози.
Можемо припустити, що сучасний християнський звичай – це навмисне посилання на деякий давній ритуал, що випереджав часи Ноя, якому протистояв Єгова? Якщо так, то, оскільки відомо, що Чаша є символом жіночої утроби з найдавніших часів, чи може ця месіанська жива кров (тепер символічно вино) була екстрактом менструальної крові первісних представників роду в ті часи?
Відповідь на ці питання — так, такий звичай був — але це було не так неприємно, як може здатися. Мало хто з нас замислювався над тим, що входить до склад більшості медикаментів і біологічних добавок, першоджерелах, — й і ті що в курсі рідко коли поспішають розповідати нам.
Гормон премарину, наприклад, виділяється з сечі вагітних кобил, в той час як деякі гормони росту й інсуліну виробляються з E.coli – фекальної бактерії.
Екстрагована кров, про яку йде мова, належала, в першу чергу, дружині-сестрі Енкі Нін-Кхурсаг, призначеній Жінці Життя. Це була священна есенція Ануннакі, яка вважалася найпотужнішою з усіх життєвих сил і її вшановували як «Зоряний вогонь». Саме з утроби Нін-Кхурсаг народилася королівська династія, і з її кров’ю, божественним Зоряним Вогнем, спадкоємність дракона додатково підтримувалася.
У Стародавньому Єгипті Нін-Кхурсаг називали Ісідою, і за будь-якої назви вона була матір’ю месіанської кровної лінії, бо її материний ген був найважливішим.
Тому варто згадати, що біблійний указ утримуватися від крові походив не від Енкі Мудрого, а від Енліла-Єгови, бога гніву і помсти, який збурив Потоп, викликав хаос в Урі та Вавилоні, і намагався обманювати Адама, кажучи, що він помре, якщо він зїсть плоди з Дерева Знань.
Це не був бог, який любив людей, і шумерські записи дуже чіткі у цьому питанні. Отже, якщо він заборонив приймати кров, це, мабуть, не було указом на користь Ноя і його нащадків; це, ймовірно, було їм на шкоду.
Говорячи сухо термінологічно, оригінальний Зоряний вогонь був місячною суттю Богині, але навіть у повсякденному побутовому середовищі менструм містить найцінніші ендокринні виділення, особливо для шишкоподібної залози та гіпофізу. Шишкоподібні залози головного мозку, зокрема, були безпосередньо пов’язані з Древом Життя, оскільки вважалося, що ця маленька залоза, виділяє саму суть активного довголіття, та називалася сомою, або, як називали її греки, амброзією.
У містичних колах менструальний потік віддавна позначається квіткою і представлений як лілія або лотос. Навіть в англійській мові слово, що позначає квітку ‘flow-er’ — має корінь flow, що означає “текти”. У стародавньому Шумері всі головні жінки королівського спадкоємства були шановані як лілії, які мали такі назви, як Лілі, Лулува, Ліліт, Лілуту і Лілле.
У зображенні Месіянський Дракон має мало чого спільного з крилатим, звіром що дихає вогнем пізньої західної міфології. Це була, по суті, ящірка — дуже схожа на крокодила або варана. Так виглядав священний Мессе, якого звали Драко. Цей звір зображався на головних уборах єгипетських фараонів, був символом єгипетського Терапевтату в Карнаці та Кумрані, а також морським змієм бістея Нептуніс предком Меровінгських королів-рибалок у Галії.
У старих єврейських текстах посилання на зміїв робляться за допомогою слова nahash (від кореню NHSH), але це не стосується зміїв у тому розумінні, як ми могли б їх сприймати як отруйних рептилій. Воно стосується зміїв у їхній традиційній інтерпретації, як тих, що приносять мудрість і просвітлення – адже слово «нахаш» насправді означає «розшифрувати», або «з’ясувати».
Змії, в тій чи іншій формі, завжди були пов’язані з мудрістю та зціленням — з деревами життя і знань, які зазвичай ототожнювалися з зміями. Зверніть увагу на знаки багатьох сучасних медичних асоціацій – це саме такий образ змій, що намотується навколо «Дерева Життя» — зображеного, до речі на рельєфах стародавнього Шумеру, яке до того ж є власною емблемою Енкі.
Цікаво, однак, що інша спільна емблема для організацій медичної допомоги зображує дві змії, закручені в спіраль навколо крилатого кадуцея Гермеса Трисмегіста. У цих випадках передається справжня символіка ритуалу Зоряного вогню, і цей символ можна простежити аж до самих витоків алхімічних шкіл та гностичних інституцій.
Записи пояснюють, що центральні переплетені змії представляють спинний мозок і чутливу нервову систему. Два верхніх крила на кадуцеї означають бічні шлуночкові структури головного мозку. Між цими крилами, над хребтом, показаний маленький центральний вузол шишкоподібної залози.
Поєднання центральної шишкоподібної залози та її бічних крил вже віддавна називається Лебедем, а в традиції Граалю (як у деяких колах йогів) Лебідь є символом повністю просвітленого буття. Це кінцева сфера свідомості, досягнута середньовічними Лицарями Лебедя – яких уособлюють такі легендарні лицарі, як Парсіваль і Лоенгрін.
Шишкоподібна є дуже маленькою залозою, подібною до соснової шишки. Вона розташована в центрі головному мозку, хоча і поза шлуночками, і не утворює частину головного мозку як такого. Що стосується її розміру із зернину кукурудзи, то французький оптичний учений 17-го століття, Рене Декарт, вважав, що ця залоза є вмістилищем душі – точкою, де розум і тіло з’єднуються.
Давні греки також відзначали, ще в 4 столітті до нашої ери, схоже щодо властивостей шишкоподібдної залози, зокрема Герофілус, описав її як орган, який регулював потік думок.
Шишкоподібна залоза у розрізі
За часів Шумерів, священики Ану (батька Енліля і Енкі) удосконалили та розробили медичну галузь науки, де основним компонентом для всіх ліків була речовина з менструальним Зоряним Вогнем. У першу чергу, це була чиста Місячна есенція Ануннакі, яка називалася Золотом богів, і нею годували царів і цариць спадкоємства Дракона. Пізніше, однак, в Єгипті і Середземномор’ї, менструальні екстракти були ритуально зібрані зі священних жриць, які шанувалися як Червоні Діви. Тльки саме лише слово «ритуал» випливає з цієї практики і від слова ritu (почервоніння), яке позначало священну церемонію.
Шумерська табличка https://miifotos.com/im%C3%A1genes/sumerian-ram-bust-c6.html
Звісно, гормональні добавки до цих пір отримують органо-терапевтичним шляхом, але виділенням (такі як мелатонін і серотонін) котрі отримують з сухих залоз мертвих тварин бракує справді важливих елементів, які існують тільки в продуктах живих людських організмів”.
Матеріал з лекції
Далі буде….
Лоуренс Гарднер (англ. Laurence Gardner, 17 травня 1943, Лондон — 12 серпня 2010) — англійський письменник, журналіст, художник, член товариства антикварів Шотландії (англ. Fellow of the Society of Antiquaries of Scotland), кавалер ордена Сен-Жермена (фр. Chevalier Labhràn de St. Germain), головуючий аташе Ради Князів Європи (European Council of Princes) . Лицар Храму (тамплієр) Ордена Св. Антонія.
Його книги перекладені багатьма мовами і видані такими видавництвами, як HarperCollins, Transworld, Barnes & Noble і Penguin.
Усі фото, картинки з інтернету (крім одної).
переклав Остап Хмарний