Корсунські лендлорди

Корсунський палацовий ансамбль. Фото Валентини Криворучко

Назва міста Корсунь у центральній Україні походить від однойменного кримського Корсуня (Херсонеса). Новоприбулі священики київської десятинної церкви, нібито, отримали від князя Володимира право збирати данину на Пороссі. Потрапивши у поселення, засноване князем Ярославом Мудрим ще у 1032 році, святі отці зачудувались природою, яка нагадувала їм рідний Херсонес. Ось так і з’явилась назва Корсунь, яка вперше згадується у офіційних історичних документах під 1169 роком.

Вже в 1240 році Корсунь, як і більшість поселень Київської Русі був зруйнований татаро-монголами.

Згодом, з історії України ми пам’ятаємо, що сутички між Лівим берегом, за яким стояла Москва, та Правим, який підтримували Польща та Крим, призвели до суспільного занепаду. Особливо помітним цей занепад був у Надроссі (у тому числі й на Корсунщині).

У 1665 році майже всі козаки Корсунського полку переселились на Лівобережжя, а у 1675 війська лівобережного гетьмана Івана Самойловича насильно відправили жителів міста у “Задніпря”, саме ж місто спалили. Тож на кінець 70-х років ХVІІ століття Корсунщина перетворилась на безлюдну пустку.

У XVIII столітті Корсунь був одним із центрів гайдамацького руху. Гайдамацькі загони часто нападали на маєтки шляхти, розорюючи їх.

Однак, кінець повстань був сумним – на допомогу полякам прийшли російські війська, що по-зрадницькому захопили керівників “Коліївщини” та велику частину гайдамаків.

До 1775 року Корсунем володів князь Яблоновський. Потім на кілька років він став власністю Інфляндського воєводи Каспара Рогалинського. А в 1780 році Корсунське староство передали у власність польському князю Станіславу Понятовському, який був племінником тодішнього короля Станіслава-Августа.

Корсунський палацовий ансамбль. Фото Валентини Криворучко

Корсунський палацовий ансамбль, на трьох гранітних островах р. Рось. зведений впродовж 1782 -1787 рр., був одним з перших на землях тодішньої Речі Посполитої, архітектурним витвором у стилі неоготики.

До того ж, вважався найрозкішнішим з магнатських палаців в Україні. Навесні 1787 року у Корсуні перебували польський король Станіслав-Август і австрійський імператор Йосиф ІІ, який подорожував під ім’ям «графа Фалькенштейна».

Помістя Strawberry Hill (Річмонд-на-Темзі) спроектоване Жаном Анрі Мюнцем

Художник-портретист, пейзажист, архітектор, військовий інженер, Йоган Генріх Мюнц спроектував палац та парк за вказівками племінника короля Станіслава Понятовського. Після того як він захворів, його роботу закінчив польський архітектор, англ. походження Джон Ліндсей.

Корсунський палацовий ансамбль. Фото Валентини Криворучко

Мюнц довгий час працював у Європі та багато подорожував, зокрема у 1672 році він залишив свою рідну Англію та відвідав Єгипет, Єрусалим.

У 1778 архітектор жив і працював в Голандії.Як інженер армії здобув освіту в Франції.

Працюючи для короля Станіслава Августа Понятовського, та його племінника подорожував також і Правобережною Україною. У щоденнику його подорожі збереглося багато малюнків з описами українських міст та краєвидів.

Щоденник Мюнца. Україна. Droga do Kamionki nad Dniestrem. Müntz, Johann Heinrich (1727-1798) rysownik

Спільно з Ж. А. Мюнцем Станіслав Понятовський розробив план забудови Корсуня. Перевів селян з панщини на оброк, частина селян була переведена у положення довічних орендарів, впровадив змішані адміністративні суди за участю селянських виборних, організовував касу взаємодопомоги для погорільців, відкрив лікарню і школу танців.

У 1782-1783 роках на одному з островів, що на р. Рось, згідно з наказом Понятковського був побудований дерев’яний будинок.

Дерев’яний “швейцарський” будиночок. Корсунський палацовий ансамбль. Фото Валентини Криворучко

1785 року разом із князем, Мюнц виїжджає до Італії, залишаючи на доробку проекти та керівництво зведенням спланованого палацу Я.Д.Ліндсею.

Вочевидь, той став жертвою епідемії «катаральної гарячки», як іменували в XVIII столітті грип, що в той час досить часто гуляв Варшавою. У всякому разі, як випливає з кореспонденції єпископа Ігнація Красицького, хвороба в князя протікала серйозно, тривала майже два місяці і викликала у друзів хворого сильну тривогу.

“Князь виїхав до Італії в травні 1785 року і пробув там майже до лютого наступного року. Перший і останні місяці він провів у Римі, решту часу присвятив Калабрії і Сицилії.
Римський сезон 1785-1786 років вважався блискучим. Найдавніша аристократія Європи переживала найбільший декаданс, точно в передчутті наближення революційної бурі, намагаючись забутися у вихорі нескінченного італійського карнавалу. У римській газеті «Кракас», яка завжди в курсі всіх найважливіших подій світського життя і помічає гостей, вражає велика кількість відомих польських імен. Їх так багато, що заслужений літописець польського життя в Італії Мацей Лорет висловлює припущення, що в цей час в Римі відбувався якийсь таємний з’їзд польського масонства.

Станіслав Понятовський (підскарбій)

Не вдаючись до перевірок цієї гіпотези, слід визнати, що список польських гостей в римському сезоні 1785/86 року виглядає вельми імпозантно, і наш видужуючий князь ніяк не міг поскаржитися на брак знайомих.
Тон в римській Полонії задає відома княгиня Ельжбета Любомирська, уродженка Чарторийських, яка через свої амури з королем, а потім через інтриги проти короля удостоїлася від сучасників найменування «польська мадам Помпадур».
Княгиню супроводжують дві красуні дочки і їх чоловіки: брати Ігнацій і Станіслав Костка Потоцькі.
Потоцькі поки що ні сном ні духом не відають, що через кілька років стануть на чолі польського руху за незалежність. Оскільки обидва причетні до змов та інтриг навколо короля, то зараз їх займає перш за все думка, як би швидше «відігратися» й зміцнити свої ослаблені політичні позиції. Життєві плани їх складаються під рішучим впливом двох енергійних жінок: тещі – Любомирської з Ланцута, яка визначає їхні доходи, і тітки – кастелянші Коссаковської зі Станіславова, яка оплачує їх ігрові борги.
Настільки ж переконливо представлений і королівський табір. Князь Станіслав зустрічає в Римі двох постійних учасників своїх варшавських «філософських обідів». Міхал Єжи Мнішек, чоловік королівської племінниці і колега князя по Едукаційній комісії, приймає поздоровлення зі свіженьким званням великого коронного маршала. Граф Август Мошинський, офіційний радник короля з питань мистецтва, всі дні проводить в крамницях римських антикварів, скуповуючи там для Станіслава Августа старі картини і скульптури.
Відпочиває в Римі, також, вже тривалий час, один з найцікавіших оригіналів епохи Мстиславський воєвода Юзеф Хільзен. Цей магнат зумів прославитися в папській столиці як своєю вченістю, так і на рідкість тісними відносинами з римськими повіями. Через рік, вже після від’їзду князя Станіслава, Мстиславський воєвода вразив Рим останньою і найоригінальнішою витівкою. Всі свої величезні статки, століттями нажиті працею литовських селян, він залишить за заповітом на … моральне виправлення римських повій”.

— із книги польського письменника Маріана Брандиса “Племінник Короля”.

Корсунський палацовий ансамбль. Фото Валентини Криворучко

Корсунський палацовий ансамбль.

Через деякий час після третього поділу Польщі, у 1797 році Станіслав Понятовський приїхав на Корсунщину, де застав свої маєтки в жахливому стані. Втрати були непоправними, і він змушений був продати своє українське староство, зокрема Корсунське, російському уряду.

Сталося це в 1799 році. Цій події передувала довга гризня між сестрами Енгельгард (Варварою та Олександрою) за право володіння Корсунем та прекрасним маєтком Понятовського. Варвара, що після одруження мала прізвище Голіцина, не могла похвалитись великими статками. А ось Олександра (дружина коронного польського гетьмана Браницького та відома власниця Білої Церкви) була казково багатою, тому, звичайно, вона мала більше можливостей отримати Корсунь. Але імператор Павло І вирішив не сварити сестер і віддав місто своєму міністру юстиції та генерал-прокурору.

Лопухін відразу ж відновив кріпацтво, а невдоволені були жорстоко покарані.

Корсунсьий палацовий ансамбль. Фото Валентини Криворучко

Остап ХМАРНИЙ

Джерела:

Tags: історія, історія України, архітектура, британсьі архітектори, Гайдамаки, готика, Дніпро, Дністер, замок, Коліївщина, Корсунь, масони, неоготика, оселедецьжурнал, ОстапХмарний, палац, Понятковський, Рось

Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
				1	2	3
4	5	6	7	8	9	10
11	12	13	14	15	16	17
18	19	20	21	22	23	24
25	26	27	28	29	30

Корсунські лендлорди

Залишити відповідь Скасувати коментар

Недавні записи