Як ЛАЗ-695Б «Львiв» біло-блакитного кольору віз майбутнього космонавта Гагаріна в невідомість
Львівському автобусному заводу вистачило радянського періоду, коли той був на піку своєї популярності, щоб у 2008-му році після складання 365-тисячної машини ЛАЗ потрапив до Книги рекордів Гіннесса як підприємство, що випустило найбільше автобусів у світі.
Державне видавництво політичної літератури УРСР Київ 1961. ЛАЗи моделей — laz695b laz697 Конвейер ЛАЗу різних часів
Восени 1960 року, до львівського підприємства завітала делегація з космодрому Байконур, як звично, зі ще однією делегацією – людей в сірих костюмах. Питання було серйозним, безпосередньо пов’язаним з держ. безпекою Союзу. Ще відносно молода космічна галузь була під невсипущим наглядом КДБ, тому ескорту замовників на ЛАЗі не здивувалися. Зрозуміло, мова зайшла про створення автобуса для потреб космонавтів.
Ю. Гагарін в автобусі ЛАЗ-695Б, на другому плані в скафандрі – дублер Герман Титов.
Як взірець, для космодромівців зняли з конвеєра один з серійних ЛАЗ-695Б, яких вже в той час у Львові виготовляли до 40 в день. Модель була вже перевірена часом і непогано себе зарекомендувала, тому було прийнято рішення її залишити, але все скрупульозно перевіряли по кілька разів. Також автобусу зробили високоякісне антикорозійне покриття. Інтер’єр був перероблений кардинально – від класичного виду салону майже нічого не залишилося. Перше, що впадало в очі – величезне крісло для космонавта, яке проектувалося також на ЛАЗі, оскільки пасажиру в скафандрі були потрібні особливі розміри сидіння.
В автобус було вмонтовано все з останніх досягнень технічного прогресу, що могло знадобитися на шляху проходження до стартового майданчика: телефон, радіо, різноманітна апаратура спецзв’язку, вентилятори та кондиціонери, апаратура для кінозйомок.
Після закінчення робіт, приймати готовий автобус, приїхала спеціальна державна комісія, яка була задоволена якістю виконання. Завдяки цьому замовленню, автобуси ЛАЗ стали відомі далеко за межами СРСР – Юрій Гагарін сів саме в цей біло-блакитний ЛАЗ-695Б «Львiв» і під’їхав до ракети «Восток-1».
У 1984 році працівникам Інституту автобусобудування вдалося знайти той самий ЛАЗ і перевезти його назад до Львова, де його відновили до первісного вигляду. Після зміни керівництва інституту автобус знову забрали в Москву і дотепер невідомо, куди він зник.
Тренувальний скафандр Гагаріна, після розвалу СРСР загадковим чином опинився в США. З інших речей, які раніше належали першому космонавтові, можна відзначити: рукавички, партійний квиток і льотне посвідчення, власноруч написана доповідь про успішне закінчення польоту. Всі вони сьогодні зберігаються в Національному музеї авіації і космонавтики (National Air and Space Museum – NASM) у Вашингтоні.
В автобусі
Ніби в ракеті
Згодом, у кінці січня 1962 року настав день, коли Юрія Гагаріна разом з супроводжуючими товаришами як посланців миру вітали в Каїрі. Громадяни першої вільної від колоніалізму Об’єднаної Арабської республіки багатолюдними ланцюгами і шеренгами стояли на всьому шляху від аеропорту до будівлі президентського палацу Ель Кубба в Каїрі і вітали «Колумба Неба».
Від імені всіх єгиптян і сирійців президент ОАР Насер в знак визнання величезних заслуг радянської науки і техніки в освоєнні просторів Всесвіту вручив Першому космонавту Землі найвищу нагороду Об’єднаної Республіки – «Орден Нілу», а також передав на зберігання золоті ключі від воріт давніх міст Каїра і Олександрії .
Юрій Гагарін, з нагородами
Орден був заснований в 1915 році султаном Хусейном Камілем як вища державна нагорода за військові і цивільні заслуги перед Єгиптом. У 1952 році, після революції, що повалила монархію в цій країні, орден був збережений в новій нагородній системі. Вручався за військові і цивільні заслуги перед арабською демократичною державою громадянам ОАР та іноземцям.
Спочату знак ордена виглядав як правильний п’ятикутник.
Пізніше, вже у Гагаріна, він мав вигляд великого медальйону із оздобленням у вигляді квіток лотоса. У медальйоні — стилізоване зображення народження річки Ніл.
Ланцюг ордена складається з прямокутних ланок, покритих кольоровою емаллю з мотивами давньоєгипетських міфів, пов’язаних з Нілом, з’єднаних між собою золотими ланцюжками.
… Слово на зустрічі в Президентському палаці Ель Кубба надали професору літератури Каїрського університету, відомому арабському поетові Абдурахманові Ель Хаміссі. Він приніс з собою папірус з поемою від 12 квітня 1961 року, яку написав в один присід за кілька годин натхнення … Свій виступ професор-поет закінчив новими віршами про Гагаріна. У перекладі вони звучали приблизно так: «У моєму селі запитали: Гагарін такий же, як ми всі? Так, він такий же, як всі люди: з двома руками, з двома ногами і посмішкою. Він такий же, як ми, але тільки хоробрості у нього вистачає на два світи – на нашу Землю і на весь Всесвіт … »
… Льотчики військового коледжу в місті Бельбейсе на авіаційному святі, влаштованому на честь приїзду радянських гостей, крилами своїх літаків вписали в блакитне єгипетське небо ініціали «ЮГ».
Були зустрічі з робітниками найбільшої текстильної фабрики в Хелуані, з моряками Суецького каналу, зі студентами Каїрського університету, які уважно слухали лекції Гагаріна про розвиток радянської космонавтики. Першому космонавту захоплено аплодували десятки тисяч учасників спортивного фестивалю молоді в Порт-Саїді, будівельники небувалої споруди – висотної Асуанської греблі, яка повинна була допомогти арабському народу зробити родючими мільйони гектарів земель Нубійскої і Лівійської пустель! ..
Програма передбачала знайомство з околицями Луксора – Долиною Фараонів. Тут знаходилися гробниці Тутанхамона і Сетті Першого. Юрій Олексійович встиг подивитися на стародавні пам’ятники єгипетської культури, на всі ті чудові цінності країни, які показували в Каїрському національному музеї, познайомитися з роботами, що ведуться радянськими і арабськими фахівцями в районі будівництва висотної Асуанської греблі.
Визнанням глобального значення подвигу Гагаріна була пропозиція Космонавту-1 прочитати лекцію в Олександрійському науковому і технічному центрі, заснованому дві з половиною тисячі років тому. У стінах Олександрійської споруди працювали великі вчені античної епохи Евклід, Аристарх, Архімед, Аполлоній, Ератосфен, Герон.
Відомий арабський учений-астроном Абдель Хамід Самах сказав на зустрічі: «Єгипет – країна Сонця, але Радянський Союз першим зробив вирішальний крок в космос!»
Щоб зрозуміти, що “космічні перемоги” 60-х … початку 70-х років є нахабною пропагандистською брехнею, зовсім не потрібно мати якісь “секретні документи”, ба навіть, виявляти численні нестиковки. Все викладено як на долоні, у відкритих джерелах, видано мільйонними тиражами:
“З огляду на забезпечення секретності першого польоту людини в космос сам факт запуску Гагаріна попередньо не висвітлювали. Широко відомі кадри, де можна про це дізнатися, зняли не в день запуску в космос, а пізніше, спеціально для кінохроніки, де Гагарін повторив все, що робив під час реального запуску”
“На кораблі “Восток “не було жодного фотоапарата й фотографуючого пристрою. Знімків ніяких не проводилося і тому опубліковувати нічого” (Ю.А. Гагарін, прес-конф. Після приземлення, “Комсомольська правда”, 16-04-1961)
“Але є кінозйомка. Сергій Павлович [Корольов] біля мікрофона. Він веде переговори з бортом корабля. […] Але ж зйомка проходила пізніше, вже після повернення Гагаріна. Кінематографісти попросили Сергія Павловича повторити все, що він говорив під час старту. .. “(” Юність “, 04-1981)
Мало того, СРСР визнав американські “польоти на Місяць” підробкою під загрозою викриття своєї афери з Гагаріним, Титовим, Леоновим та іншими, не виключено, що сторони домовились про це між собою.
Остап Хмарний
фото з інтернету
Джерела: