Таємниці львівського храму Ольги та Єлизавети.
Споруджена в найкращих традиціях готичної архітектури, львівська церква Ольги та Єлизавети, привертає увагу, перш за все, туристів, адже височіє неподалік від головного залізничного вокзалу міста.
Переповідати історії пов’язані з нею не має сенсу — храм ще з часів його будівництва, обріс сотнею легенд — як правдивих, так і не дуже, однак, все ж, про появу згадати варто.
Костел почали будувати восени 1904 р., під керівництвом інженера Кароля Ріхтмана із закладання фундаментів, на пам’ять про популярну імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську (Габсбурґ), відому як Сісі, дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I. Слід зазначити що Єлизавета була двоюрідною сестрою імператору.
10 вересня 1898, шістдесятирічну імператрицю поранив загостреним ножем у серце молодий карбонарій Луїджі Лучені, під час прогулянки по набережній Женевського озера, де цісарева мала сісти на борт пароплава Genève, що відпливав до міста Монтре. Серія замахів на вбивство Франца-Йосифа, та смерть короля Сербії Олександра І Обреновича із дружиною Драгою, разом із вбивством ерцгерцога Фердинанда, саме й спровокували початок І Світової Війни.
23 вересня 1903 року цісар Франц-Йосип І заклав перший камінь у спорудженні храму. Проектантом і відповідальним за будівництво став Теодор-Мар’ян Тальовський, професор львівської політехніки. Учень Юліана Захаревича, архітектора ощадної каси з львівською “статуєю Свободи”, про яку вже згадувалося в Оселедці тут.
Архітектора Теодора-Мар’яна Тальовського ще називають польським Антоніо Гауді.
Вже після війни, львів’яни вирішили залишити стару назву, але додати до Єлизавети Ольгу, оскільки вона була українською княжною, тому тепер костел називають на честь Ольги і Єлизавети.
Основний декор собору зосереджується на його фасаді, де розташоване кругле вікно, так звана – «готична троянда». Це символ Божої Матері – “троянди без шипів”, символ вічної любові без перешкод і кордонів, яка перемагає смерть. На фасаді троянда – геометрична фігура, а з храму вона сприймається безтілесним світлом, яке освітлює душі, що прийшли до Бога.
Декоративне вікно також утворює символ, використання якого можна помітити у всіх релігіях світу, — Квітку Життя.
Вона складається з “Vesica piscis”, що в перекладі з латині означає риб’ячий пухир, — фігура утворена перетином двох кіл з однаковим радіусом, накладених одне на одного так, що коло одного перебуває в центрі іншого. Цей елемент використовується в іконописі та в християнському мистецтві для позначення аури святого, яка називається мандорла.
Vesica piscis — “Велика Пустота” з якої утворився первинний зразок творіння всього Всесвіту або Квітка Життя.
Ми бачимо відображення, ілюзію обличчя в дзеркалі. Існує симетрія й на самому обличчі. Лівий й правий його боки — відображення одне одного й пов’язані з логічною та творчою півкулями нашого мозку, що мають форму vesica piscis. Ця дуальність поширюється і на відосини чоловічого та жіночого начал.
Такий символ розглядають як “двері” для наступних чисел і використовується у входах до багатьох церков. Дві точки, де пересікаються кола, позначають точні відстані для побудови основних геометричних форм і паттернів.
Ще Леонардо да Вінчі вивчав форми Квітки Життя і її математичні властивості. Він безпосередньо креслив Квітку Життя та її основні елементи — Сім’я Життя.
Елемент Квітки, Vesica piscis використовувався як символ у масонстві, найбільш відоме його вживання в нагрудних прикрасах під час церемоній. Вважався також підходящою формою для печаток масонських лож.
Найбільш поширеною формою квітки життя є гексагон (шестигранник, де центр кожного кола розташований на округлості шести оточуючих кіл такого ж діаметру. Він складається з 19 повних кіл і 36 часткових круглих дуг, що окреслені великим колом.
Денне світло проходячи крізь “готичну квітку” вписує її коло в квадрат на підлозі у вигляді шахівниці. Візерунок гральної дошки — це більш складна версія хреста.
Хрестом завжди фіксували місце розташування будь-чого. Цей чотирикутний символ був відомий як сару, вітер, що сходить від Ана / Ану, Сяючого або сонця, ще шумерам.
Оманливо простий, цей чорно-білий візерунок з квадратів — давня композиція, створена як дуже потужний інструмент, що нагадує людству про безмежжя поля буття і, що найважливіше, про спосіб орієнтації в ньому. Цей символ легко залишав свій відбиток у глибинах людського розуму і передавався у вроджених здібностях сприйняття з покоління в покоління. Ця модель взаємозв’язку — багаторівневе вчення, яке пояснює закодовані хитросплетіння мультивсесвіту. Кожна точка перетину сітки є вихором і порталом енергії, де зливаються реальності, а кожен квадрат – символ особливої якості енергії: чорний для негативної, білий для позитивної — подібно до негативних і позитивних електричних розрядів.
Потойбічний світ — це не те місце, про яке ми дізнаємося після смерті, а те, куди можна потрапити, перебуваючи в цьому світі. Так говорив Ісус.
Як і хрест, шахівниця приховує безліч пластів наповненої змістом інформації. Оскільки символи можна використовувати для впливу на свідомість і маніпуляції її напрямком безліччю тонких прийомів, лінії і чергування кольору звертаються до глибинних шарів підсвідомості і несвідомого, до зон, що з готовністю відгукуються на символи і розпізнають їх; це ті символи, які свідомість може й не розрізняти. Люди використовують свій розум по-різному; предки вважали, що на їх думку впливають сили природи і що все є частиною великого космічного танцю енергії. Гральна дошка стала їх безцінним символом свідомого занурення в гру буття.
Найпоширеніше пояснення такої символіки в храмах: “Викладена квадратами підлога призначена для того, щоб по ній ходив Первосвященик », що стосується не тільки єврейського первосвященика минулих століть, а й християнського священника та кожного окремого члена Масонства. Кожен Масон повинен бути Первосвящеником свого особистого храму і зробити його місцем, де він може зустрічатися з Люцифером. Кожна жива істота ходить по шахівниці зі змішаних один з одним квадратів добра і зла. Підлога у вигляді шахівниці — це символ філософської істини, загальної для всіх нас. Масони знають, що той, хто прагне бути майстром, господарем своєї долі, повинен ходити за цими протилежностями і панувати над ними. Людина повинна ходити по них, керуючи своєю нижчою природою і тримати її під контролем. Головна мета людини – це розвиток внутрішніх духовних властивостей. Доки людина керується своїми матеріальними потребами й інстинктивними прихотями — ці можливості залишатимуться у примітивному стані.
Таким чином, людині нав’язують свою гру, щоб та не торкалася Духовного. Щоб думки людини були зайняті тільки сексом, грішми й ілюзорною силою. Поки одні панують, інші — просто раби їх системи.
ОСТАП ХМАРНИЙ
фото автора
Джерела:
- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%85_%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8_%D1%96_%D0%84%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%82%D0%B8
- http://nadoest.com/anons-statti-u-ternopoli-vidnovlyuyetesya-zrujnovanij-parafiya
- http://photo-lviv.in.ua/tserkva-svyatyh-olhy-j-elyzavety-abo-pamyatnyk-tsisarskomu-kohannyu/
- http://tempelvril.org/sakr-geometry/
- http://iam-that-iam.net/index.php/taina-shakhmatnoi-doski
- https://sacredgeometry33.wordpress.com/tag/vesica-piscis/
- https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%B7%D0%B3_%D1%87%D0%B5%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BA%D0%B0
- http://forumreligions.ru/viewtopic.php?id=411
- https://et.wikipedia.org/wiki/Sirkel
1) з львівською Статуєю Свободи > має бути > з львівською «статуєю Свободи»
2) “Квітки Життя” Леонардо да Вінчі > зображення перевернуте догори ногами
3) «Храм Ольги та Єлизавети. Вхід для духовенства» > Це – фотометричні мітки, а ніякі не масонські символи.
Дякую. Виправив. Про масонські символи біля входів для духовенста нічого не сказано. Фотометричні мітки для реставрації точного кольору цегли?
Був б радий дізнатись про їх призначення і зміг б тоді дописати щодо цього.