про мас-медіа та Єгипет

Ми звикли говорити, що науковий прогрес повністю витіснив магію давніх і зробив з них першовідкривачів, єретиків або шарлатанів. Сьогодні, нам диктують, що процеси які колись приймали за чудесні явища чи прояви темних сил, людство повинне сприймати як належне, буденність і возвеличувати невідворотність розвитку технологій.

Однак, ось що писав великий маг ХХ сторіччя Алістер Кроулі про електрику:

“Наука дозволяє нам отримувати вигоду з єдності Природи за допомогою емпіричного застосування певних принципів. Діючи таким чином, ми використовуємо явища з різних сфер буття, спосіб взаємозв’язку яких може бути недоступний для нашої свідомості.

(Приклад: Ми здатні освітлювати міста, застосовуючи “правило великого пальця”. Ми не знаємо, що таке свідомість і як вона пов’язана з дією наших м’язів, і ми не знаємо, що таке електрика і як вона пов’язана з генератором електроенергії. Всі наші методи залежать від застосування математичних понять, яким, наскільки нам відомо, не відповідає ніщо у Всесвіті.

Наприклад, я отримав особисте враження телефонної бесіди, але я не можу знати про те, чим насправді є свідомість, електрика, механіка, звук і т. Д … І, хоча я можу вдатися до досвіду і вивести «закони» умов, що супроводжують дану дію, я ніколи не буду впевнений в тому, що вони коли-небудь були (або будуть) тотожні з природними.

Ніхто не знає, що таке електрика і яка природа сил, що визначають її прояв. Ми знаємо тільки про те, що, зробивши певну дію, досягнемо певного результату, і що найменша помилка з нашого боку зведе всю роботу до нуля.

Наші «відкриття» належать нам в тій же мірі, що й Природі. З одного боку, Америка і Електрика існували і до того, як ми їх відкрили; з іншого боку, для нас вони і до цього дня залишаються недосконалими ідеями, що виражені символічною мовою у вигляді серії співвідношень між двома комплексами явищ які ми не спостерігали.”

Латиною camera перекладається як кімната, а obscura — темна.

З неї почалася історія фотографії, коли через маленький отвір на папір проектували зображення предмета.

Ще в в V столітті до н. е. китайський філософ Мі Ті описав виникнення зображення на стіні затемненої кімнати. Згадував про таку камеру і Аристотель в своїй праці “Problemata” (близько 350 року до н.е.).

Давньогрецький філософ відзначав, що світло, яке проникає в темну кімнату через невеликий отвір у віконниці, утворює на протилежній стіні зображення предметів, що розташовані на вулиці перед вікном, — саме ця властивість темної кімнати і є принципом роботи камери-обскури.

Камера обскура (схема)

Перший точний і повний опис камери-обскури знайдений в одній з неопублікованих праць Леонардо да Вінчі. Вентурі (Venturi) в своїй праці “Про фізико-математичні праці Леонардо да Вінчі” (видана в 1797 році в Парижі) приводить відповідні виписки з твору Леонардо.

До того ж, процес прояву знімків безпосередньо пов’язаний з алхімічним Великим Діянням, — один з батьків фотографії, винахідник Колодію, художник, хімік, поет та ерудит Луї Менар, частково переклав уцілілі герметичні твори, присвячені Тричі Великому Віснику (Гермесу Трисмегісту; прототипом якого був єгипетський бог Тот). Вже згодом у 1851 році англієць Фредерік Скотт Арчер виявив, що колодій можна використовувати як альтернативу яєчному білку на скляних фотопластинках; колодіон зменшив час експозиції, необхідний для створення зображення. Цей метод став відомим як методика “вологої пластини”. Колодій був відносно чистим і безбарвним, і дозволив зробити один з перших високоякісних процесів дублювання, також відомих як негативи. Цей процес також давав два типи позитивів.

Джулія Маргарет Камерон «Аліса Лідделл, як молода жінка» проявлений негатив за допомогою вологого колодію

Коли фотографія та кіно ще були чорно-білими їх охрестили “Царством Тіней”. Вперше з потойбічним світом це явище пов’язував Максим Горький. Представлений винахід братів Люм’єр у програмі (Луї Жан Люм’єр — винахідник кінематографу, а його брат організатор подій, що впроваджували це нововведення в світ) XVI Всеросійської промислової та художньої виставки 4 липня 1896 року в Нижньому Новгороді, він описав у газеті Нижнє Новгородський листок під псевдонімом ” I.M. Pacatus”. У цій статті, саме Горький, вперше пов’язує кінематограф із потойбічним світом.

Беглые заметки ⁄⁄ Нижегор. листок. — 1896. — 4 июля. — С. 3.
О кинематографическом павильоне на выставке

” Вчора я був у Царстві Тіней.

Як дивно там перебувати, якби ви знали. Там звуків немає й нема кольорів. Там все, — земля, дерева, люди, вода й повітря забарвлене сірим, однотонним кольором, на сірому небі — сірі проміння сонця; на сірих лицях — сірі очі, і листя дерев то сірі — як попіл. Це не життя, а тінь життя, і це не рух, а беззвучна тінь руху.

Розтлумачу, щоб мене не запідозрили в символізмі чи в божевіллі. Я був у Омона й бачив сінематограф Люм’єра — рухомі фотографії. Вони справляють враження настільки незвичайне, такого складного й оригінального явища, що навряд чи мені вдасться передати його з усіма нюансами, та суть спробую вловити.

Коли в кімнаті, де показують винахід Люмєра, гасне світло і на екрані раптом з’являється велика сіра, відтінку поганої гравюри, картина “Вулиця в Парижі” — дивишся на неї, бачиш людей, що застигли в різноманітних позах, екіпажі, будинки, — все це сіре, і небо над усім цим теж сіре, — не очікуєш нічого оригінального від такої впізнаваної картини, не раз уже й бачив ці вулиці Парижа на картинах. Та раптом, екран якось дивно здригається і картина оживає. Екіпажі їдуть з її перспективи на вас, прямо на вас, у пітьму, в якій ви сидите, ідуть люди, з’являючись звідкись здалеку, збільшуючись по мірі наближення до вас, на передньому плані діти граються з собакою, мчать велосипеди, перебігають через дорогу пішоходи, прослизаючи між екіпажами, — все рухається, живе, кипить, іде на перший план картини й зникає кудись із нього….”

“…Їхні усмішки такі мертві — хоча їхні рухи наповнені живою енергією, майже невловимо швидкі, їхній сміх — беззвучний, хоча ви бачите, як рухаються мускули сірих облич. Перед вами кипить життя, у якого відібране слово, з якого зірвано живе вбрання барв; сіре, мовчазне, пригнічене, нещасне, пограбоване кимось життя…”, — пише Горький.

Ідея воскресіння минулого в медіа, в тому числі й оживання мертвих на сучасному екрані, що трактує його, як “Царство Мертвих”, більш відома також через назви ранньої продукції кінокомпаній та кінематографічних процесів, таких як: Вітаграф, Біоскоп, Біограф та інші.

Якщо фотографія ще сприймалась, як мальована “пензлем природи” картинка, рухомі картинки, вже втручались в лінійний плин часу живого світу. До того ж, рух без кольору звуку сприймався чимось більш непристойним аніж статичне зображення, створюючи враження, наче бліді мертвеці повставали з чорних могил; тиша загробного світу порушилась візуальним проектуванням з коробок смерті.

Підсвідомо це виражається наче присутність за межею часу й життя, в безпеці театрального, виставкового простору. Отже, такі презентації згодом отримали чималий успіх у комерційному плані.

Антоніна Лант у своїй праці ” Прокляття Фараонів або як кіно зумовило єгиптоманію”, пише, що поява кінематографу напряму пов’язана з відкриттями в давньому Єгипті та першими дослідженнями муміфікації.

Магічний ліхтар “фантасмагорія” наприкінці вісімнадцятого сторіччя, розрекламував своєю появою, “прояви примар шляхом набагато сильнішої ілюзії ніж, наприклад вистави фокусників”. Недарма, перші відкриття більшості винаходів, якими ми послуговуємося сьогодні, припадають на період захоплення давнім Єгиптом, та започаткування єгиптології як науки.

Так виглядали перші проектори або магічні ліхтарі

Згодом, “Єгипетські” елементи були введені у шоу і дизайн та архітектуру перших кінотеатрів, які були спроектовані на зразок єгипетських аудиторіумів, що в ті часи асоціювалися з кіно..

Так наприклад Єгипетський Зал у Лондоні, де проводились шоу магічних ліхтарів, збудований у 1812.

Єгипетський зал в Пікаділлі, Лондон, був виставковим залом, побудованим у стародавньому єгипетському стилі 1812 року, за проектами Пітера Фредеріка Робінсона. У 1905 році будівлю було знесено, щоб звільнити місце для багатоквартирних будинків і офісів на 170-173 Пікаділлі. Джерело:
https://ru.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Bullock%27s_Museum,_(Egyptian_Hall_or_London_Museum),_Piccadil_Wellcome_V0013864.jpg

Сучасне мистецтво кінематографу може бути навіть ближчим до мумій Давнього Єгипту, аніж нагадувало про них у часи шоу магічних ліхтарів.

“У багатьох текстах часів “магічних ліхтарів” були наведені чіткі паралелі й асоціації чорного корпусу відеокамери та плівки з похованнями давніх єгиптян. Архітектурне втілення кінотеатру як некрополісу, наче застерігало глядачів й створювало містичну атмосферу. Простежувався чіткий зв’язок між приготуванням до життя після смерті, через таємницю хімії муміфікації, та таємницю відтворення фільму.”

Театри в єгипетському стилі засновані згідно з традиційними та історичними елементами дизайну театрів Стародавнього Єгипту. Перший єгипетський театр, який буде побудований в США – надихнув багатьох будівельників на створення кінотеатрів з ідентичною назвою, які йшли за ним, – це єгипетський театр Граумана в Голівуді, Каліфорнія, відкритий в 1920-х роках.

Голівудський єгипетсьий театр після реставрації

Старий голівудський цвинтар, що розташований недлеко від Єгипетського кінотеатру, повен обелісків.

Сір Вільям (Августус) Фрезер, у своєму творі ” Hic et Ubique”(лат.Тут і скрізь) у розділі “Єгипетська фотографія”дозволяє собі припустити таке:

“Простір і час, мають, звісно, бути нескінченними:

Позаяк, людський розум не міг сам створити ідею.

Я вірю, що матерія безмежна: й тим самим роблю цю думку рушійною для філософії майбутнього.

Я вірю, що мистецтво фотографування(фотографія) була відома давнім єгиптянам: і це якраз послужило вірі в життя після смерті. Ось звідки взялися видіння мертвих, що викликали Маги цієї давньої високорозвиненої цивілізації.

За допомогою інструменту, який ми тепер називаємо “магічний-ліхтар” можна досягнути значних ефектів: магія дії плівки безсумнівно мала бути відома суспільству, чиї знання в астрономії були настільки детальними, що ми послуговуємося ними й тепер, й чиї космогонічні вірування бездоганно поєднувалися з науковими досягненнями. Єгиптяни спроектували на сьогодні незбагненні споруди, які давали можливість почути звук сонця, що сходить. Отже, вони також не могли не помітити, як можна використовувати сонячне світло, пропускаючи його через різні субстанції.

Багато давніх культур володіли знанням про збільшення об’єктів крізь лінзи. Цьому є безліч доказів.

На видовжених камінцях, з вирізьбленими рельєфними фігурами єгиптян, що зараз виставлені в експозиції Парижського музею на схилах Трокадеро, я помітив, ряд фігур, кожна з яких тримає в руці “гомункул” — об’єкт невидимий неозброєним оком, який можна побачити лише через збільшуване скло. Насмілюся припустити, що ця цивілізація, володіла й набагато більш розвиненими технологіями ніж просто якесь там збільшуване скло.

Так, поєднавши оптику з фотографією, вони могли проектувати різні зображення в дим, що створювало магічний ефект появи духів, як це зараз відбувається за допомогою проектора.

Наприклад, у Біблії, перша книга Самуїлова 28:5–20 містить опис того, як Самуїла було викликано з мертвих на прохання царя Саула ворожкою з Ен-Дору. Це не могло бути видінням від Бога, тому що ворожка або інший духовний посередник не можуть впливати на пророка, щоб той зʼявився на його чи її прохання (1 Сам. 28:20; 31:1–4).

Наявність мікроскопічних рисунків на рукояті ножа зі слонової кістки, який знайшов у 1990-х рр .. доктор Гюнтер Драйер, директор Німецького інституту в Каїрі, на кладовищі Омм-эль-Кабб в Абідосі, може бути пояснена тільки застосуванням збільшуваних пристроїв. Дивовижно, що виготовлення цього ножа датують до династичною епохою, т.з. «Період Нагада-II», тобто він був виготовлений 5300 років тому.

схема використання дзеркала Архімедом при обороні Сіракуз:

Прийнято вважати наче перша праця про оптику, яка дала початок виготовленню окуляр та лінз, більш-менш схожих на ті, якими ми користуємось сьогодні належить перу арабського вченого Альгазена, котрий помер у 1040 році. Згодом його праця була переведена на латинську і ознаменувала революційний переворот у наукових уявленнях того часу, проте як же тоді окуляри Тутанхамона?

окуляри з гробниці Тутанхамона, Моріон, бронза 1323 – 1332 р.до н.е., Єгипет

В його окулярах використані надзвичайно тонкі пластини з темного кварцу(Моріону, хмарного мінералу), хоча винайдення окулярів, чомусь в офіційній історії припадає на 12 століття.

Досі їхнє практичне призначення невідоме, адже через ці скельця в тонких щілинах неможливо нічого розгледіти. Припускають, нібито це був перший зразок сонцезахисних окулярів, проте, не виключено, що це була тільки маленька частинка чогось набагато більшого, величнішого. Чому?

поховальна маска Тутанхамона. Оболонка очей – гірський кришталь, сітківка – обсидіан. Фараон помер в 1323 р до н.е.

Тому що вставні очі у статуй IV, V і навіть III династій були «опуклими кристалічними лінзами, абсолютно обробленими і відполірованими», вони збільшували розмір зіниць і надавали статуям вигляд “оживших”. Ці лінзи виготовлялися з кварцу, а докази достатку його в Стародавньому Єгипті можна знайти в музеях і книгах по єгиптології. Таким чином, «Око Гора» могло бути ще одним типом оптичного приладу.

Давайте ближче розглянемо статую фараона Хора (це 8-й фараон 13-тої династії, правив у 1783 — 1633 рр. до н.е.).

Справа в тому, що волосся у нього було світле, й очі – блакитні (хоча з різних ракурсів огляду вони змінюють свій колір, аж до карого, як на фотографії нижче). Властивості цих лінз гранично близькі до будови людського ока.

Інші приклади застосування лінз в статуях Єгипту.

«писар, що сидить» з Саккари, (2600-2360 рр. до н.е.). Матеріал – вапняк, а очі знову з кришталю, в мідній оправі. Ці статуї зображують Принца Рамхотепа і його дружину Нофрет (2600-2575 рр. до н.е.).

Цікаво те, що перерва у виготовленні таких дивовижних очей, тривала приблизно 700 років, а через деякий час технологія була втрачена назавжди, так як в подальшому єгиптяни почали використовувати в якості матеріалу бронзу, мармур, кварц, обсидіан або елементарний фаянс, на якому очі малювалися фарбою.

Такі давньоєгипетські настінні зображення і рельєфи, як “лампочка в крипті храму Дендери” чи Менат Хатхор, у тих же криптах цього храму, навіюють дивні асоціації. Однак, сучасні вчені неодноразово спростовували їхній зв’язок із новітніми електричними пристроями. Не дивно, адже саме тільки розташування цих зображень у криптах вказує на те, що принцип дії магії електричних пристроїв, був невідомий простому народу. Саме в цьому й полягала влада фараонів та жерців.

Дендерська лампочка

Менат в комплексі храму богині Хатхор

Треба сказати, що у давнину в монархії зазвичай вбачали не просто ще одну можливу форму державного устрою. Абсолютність царської влади потребувала якогось виправдання, і найпростіше було сказати, що її наказали встановити самі боги. А цар, відповідно, відігравав роль посередника між світом богів і світом людей. Не випадково в переважній більшості давніх суспільств царі також були верховними жерцями. Месопотамські царі нерідко заявляли про себе як про обраних і навіть дітей різних божеств, а єгипетський фараон і взагалі вважався одним із головних богів Єгипту.

Тим часом, період розповсюдження чорно-білого кіно, дивним чином припав саме на двадцяте століття — століття війн та диктаторства. Так, наприклад та ж сама Англія до ІІ Світової Війни толерувала нацистські ідеї.

фотографія зроблена 5 грудня 1931 року, Адольф Гітлер, лідер націонал-соціалістів, задоволено покидає штаб Мюнхенської партії.

безіменний слайд із зображенням людини на коні, яку веде ще одна людина з двома арабськими дітьми на передньому плані, бібліотека RCB бібліотека Stillorgan Lantern Slides, подорожі Europe-Holy Land

Політичне лідерство в сучасному світі важко уявити собі без всюдисущої системи медіа.

Так само й тепер, у 2017 році є очевидним зв’язок влади, вищих шарів суспільства з медіа-бізнесом. Вони впливають на нас, і спілкуються з нами через екрани телевізорів, у кінофільмах. Факти з їхнього життя ми дізнавались, здебільшого від засобів масової інформації, основним інструментом яких була відеокамера.