1917: Росія і Сатанізм – обертаючись назад
Молодому поколінню вже ні про що не говорять такі прізвища та імена, як Карл Маркс, Енгельс, В. І. Ленін, проте воно виростає серед старшого, і під його пильним наглядом, керівництвом та вихованням, тому не може жити десь в паралельній реальності. Доводиться жити в реальності, вже готовій і для того, щоб дожити до майбутнього, доводиться інколи обертатися назад,
В сучасної молоді є неабияка, рідкісна можливість, подивитися правді в очі. З’ясувати для себе ким насправді були ідеологи революційних подій у жовтні 1917 року.
Сатанізм і Росія.
В листі від 22 січня 1870 року, Джузеппе Мадзіні (італійський революціонер, засновник організації “Молода Італія”, що підготувала ряд збройних виступів з ціллю звергнення австрійської влади в Італії, друг Гарібальді, учасник революції 1848 -1849рр.) писав масону Альберту Пайку:
“Нам потрібно збрегти всі союзи, які й надалі повинні існувати в рамках своїх систем, їх центральні організації та різноманітні способи здійснення кореспонденції між вищими ступенями одного кола, — все у сформованому на сьогодні вигляді. Однак, нам слід заснувати Супер-коло, яке повинне залишатись секретним, і в яке ми будемо закликати Каменярів вищих ступенів, за власним ретельним відбором. Що стосується наших братів, нам доведеться пов’язати цих людей клятвою строгої секретності. Через цей Вищий орган, ми будемо контролювати весь рух Вільних Каменярів; він стане міжнародним центром, який буде щораз більш могутнім, за умови того, якщо щораз менше народу буде усвідомлювати, його контроль.”
Вже в листі 15 серпня 1871 року, Пайк окреслює Мадзіні в загальних рисах план підкорення світу методом трьох світових війн, що на його думку є єдиним шляхом до встановлення “Нового Світового Порядку”
Першу світову війну, за його словами, варто інсценізувати для того, щоб повністю взяти під контроль Росію, яку згодом будуть використовувати в якості “опудала” світу, для досягнення цілей організації.
Друга Світова Війна повинна через маніпуляцію німецькими націоналістами й лібералами створити розкол у поглядах. В цьому б допомогло розширення впливу Росії та створення Держави Ізраїль у Палестині.
Міжрелігійна боротьба, зокрема й з Ісламом, після умовного занепаду християнства і атеїзму, призведе до того, що всі люди, в яких ще залишився глузд знайдуть істину в справжній “Доктрині Люцифера”.
Тепер, при наявності Росії, в образі спільного ворога, західні держави загнані в міжнаціональні союзи, в які добровільно, раніше, вони би нізащо не вступили(НАТО, ЄС, ООН). Таким чином, російська імперія в якості ворога всього світу дала можливість процвітати міжнародній торгівлі зброєю.
Карл Маркс
“По суті, “Комуністичний Маніфест” був створений задовго до того, як хто-небудь вперше почув ім’я Карла Маркса й настільки добре відгукнувся про нього, щоб приписати йому авторські права на цей підручник для революції. Все, що Карл Маркс зробив — це модернізацію всіх тих революційних планів, які за 70 років до нього вже описав Адам Вейсгаупт, засновник Баварських Іллюмінатів”(Погляд зсередини, ст. 32).
Навчаючись в школі Карл Маркс ще притримувався лютеранського віросповідання, але під час здобуття освіти в університеті вступив у секту сатаністів, і прийнявши відповідне містичне втаємничення, став борцем проти Християнства. Як доказ тому, в своїй поемі “Скрипач” К. Маркс писав: “Пекельні випари підіймаються і наповнюють мій мозок, поки я не зійду з розуму й моє серце не зміниться докорінно. Бачиш цей меч? Князь тьми продав мені його”. Ці рядки набувають особливого змісту, якщо взяти до уваги те, що в ритуалі вищої посвяти в сатанинський культ кандидату продається “зачарований” меч, що гарантуватиме йому успіх. Він платить за нього, підписуючи кров’ю, яку беруть з його вен, договір, згідно з яким його душа буде належати сатані після смерті.
Помилково думати, що Маркса надихали ідеали допомоги людству, а релігія, начебто, була перепоною на шляху до втілення цих ідеалів, і ніби-то через це він зайняв антирелігійну позицію. Навпаки, всі ідеали були придумані для викорінення одних релігій, і вкорінення інших. Адже, сатанізм, чи навіть атеїзм — також світогляд, також релігії.
Серп і молот
Вся символіка більшовиків — взята з кабали — таємного містичного вчення, що дало початок більшій частині усіх окультних і сучасних духовних вчень ХХ — ХХІ сторічь. Так, пятикутна зірка, яку ввів засновник Червоної Армії масон Троцький, за свідченням популярного масонського словника, стосується загальноприйнятих символів масонства і походить із кабали. Цей символ зображує господство матеріального світу, людину з її кінцівками і головою, яка проголосила себе єдиним джерелом божественного, й по своїй суті так і впливає на свідомість людини: недарма для радянського громадянина були так важливі матеріальні цінності, і заради буханки хліба чи пайка, радянська людина згідна була підкорятися диктатору.
Серп і молот також, магічні знаки. Серп — символ смерті, вбивства, неминучої загибелі. Метафорично — жатва. Недарма, на картинах, що зображають смерть, її персоніфікація завжди тримає в руках косу, або серп. Взагалі в античній міфології, серп тримав у руці Сатурн, котрий їв своїх дітей, що символізувало час, або теперішню мить, котра не щадить ні минулого, ані майбутнього. Молот, молоток — класичний масонський символ влади над каменем(камінь символ людини), тобто над людьми, яких необхідно обтесати, надати їм потрібної форми думок.
Піонерський галстук, такий популярний серед післяреволюційної інтелігенції, раніше ще до піонерів, був загальноприйнятою масонською атрибутикою.
Ленін
Не будемо заглиблюватись у деталі, та достеменно відомо , що у післярадянській Росії ряд дослідників відзначають високий рівень теоретично-публіцистичних праць Парвуса
Па́рвус Олекса́ндр Льво́вич (також доктор Гельфанд (нім. Doktor Helphand), справжнє повне ім’я Ізраїль Лазарович Гельфанд, інші псевдоніми: Олександр Молотов, Олександр Москович; 27 серпня 1867, Березіно, Мінська губернія, Російська імперія — 12 січня 1924, Берлін, Німеччина) — діяч європейського міжнародного (німецького і російського) соціал-демократичного руху, публіцист, теоретик-марксист, доктор економічних наук. Ідейний автор-теоретик Жовтневого перевороту в Росії, організатор реформ Ататюрка в Османській імперії.,
з котрих В.Ленін часто брав основні ідеї, видаючи їх за свої. На фоні праць Парвуса, ленінські публікації виглядають вторинними, грубими та спрощеними компіляціями.
Парвус першим заговорив про необхідність створення Об’єднаних Штатів Європи. Парвус випередив Леніна, заклавши фундамент троцкізму, висунув тезис про «перманентну революцію», підхоплений потім Троцьким. 1905 року Петроградська Рада з подачі Парвуса видала фінансовий маніфест — «Не дамо ні копійки Романовим!». Парвус випередив Леніна й у думці про перетворення капіталізму в універсальну систему в роботі «Колоніальна політика та розпад», надрукованій 1907 року. Потім з’явилась «Державна промисловість і соціалізм», і видана пізніше ленінська «Держава і революція» виявилася чомусь дуже схожою на працю Парвуса.
Ленін ніколи — ні письмово, ні усним словом — не критикував Парвуса і не навішував на нього злих ярликів, як він звично робив із іншими своїми товаришами по партії.
Отже, знаючи цю інформацію, вже набагато цікавішою стає особа Парвуса, аніж самого Леніна – плагіатора і його кодла.
От що важливо:
“1913 року Гельфанд приїхав до Відня, фінансував і разом із Троцьким редагував «Правду». З 1915 року видавав у Берліні журнал «Дзвін» (нім. Die Glocke). Вів листування з канцлером Німеччини, у березні 1915 р. запропонував німецькому уряду план розгортання революції в Росії (План Російської Революції).
З середини березня 1915 року Гельфанд стає головним консультантом німецького уряду в питаннях революційного руху в Росії. Його завданням була організація об’єднаного фронту європейських соціалістичних сил, спрямованого проти царського режиму. Наприкінці березня він одержав від міністерства закордонних справ Німеччини перший мільйон райхсмарок (10 млн марок по курсу кінця ХХ ст.) на ці цілі.
Потім Парвус переїхав у Копенгаген, де заснував «Інститут вивчення соціальних наслідків війни» і разом з Я. Ганецьким організував канал постачання німецьких агентів у Росію. Ініціативою Парвуса також було відпралення до революційної Росії В. І. Леніна та групи його соратників спеціальним дипломатичним потягом — у так званому «пломбованому вагоні», в супроводі двох офіцерів німецького Генерального штабу. В. І. Ленін усіляко приховував свої зв’язки з Парвусом та з німецьким урядом.
Деякий час Парвус-Гельфанд через революціонерів продовжував збирати відомості про стан справ у Росії та складав звіти для німецького уряду.”
Далі буде…
Остап Хмарний
джерела: