Феї та Долі – сторінка з кельтських вірувань українців
Концепція фей у кельтському фольклорі так чи інакше стосується слова “fate”, що означає “долі”, а також похідних від нього fair – справедливість, чесність, істинність – fairy – fey – fate – доля, від чого й fairy tale – казка.
Август Мальмстрьом “Феї у танці”. 1866.
У матеріалах історико-етнографічного та літературного часопису “Кіевская Старина” (1882 – 1907рр.), є безліч розвідок та посилань на тему народних уявлень українців про Доль та Недоль як надприродних сутностей, що опікувалися людською душею з народження, й ототожнювались пізніше із Ангелами Хоронителями.
Видатний український мовозавець, фольклорист та етнограф, Олександр Опанасович Потебня в 1871 році опублікував обширну етнографічну статтю: “О долїь и сроднихь сь нею существахь”.
На початку статті Потебня розповідає про назви Доля та Недоля (щастя, доля, зустріч, намір, випадок, притча, пригода, рок, лихо,біда, горе, журба) і про відношення Долі та Недолі до людини (приходять до людини, допогають чи мучать та ін.). Далі стверджується, що Доля та Недоля не втілення чи уособлення, як думали деякі інші дослідики, а міфічні створіння з об’єктивним буттям. На докази твердження наводяться приклади зв’язку Долі та ін., із безсумнівно міфічним домовиком, на зв’язок Доль із душею, Долі й хвороб, Долі й Усуду із сербських казок. У статті Потебня також порівнює їх з різноманітними скандинавськими та данськими відповідниками.
Ілюстрація Віктора Королькова «Доля і Недоля»
Інші дослідники тих часів, зокрема, П.В. Іванов, записують безпосередньо перекази, вірші та прислів’я селян і повір’я, де Долям приносять у жертву їжу, пов’язуючи їх з душами предків.
Ще у ХІХ ст. тема ймовірної частки кельтської спадщини, яка належить Україні, підіймалася вітчизняними громадськими діячами та науковцями, зокрема І. Вагилевичем, Я. Головацьким, А. Петрушевичем, М. Грушевським. Інтерес до кельтської тематики проявляв також М. Драгоманов. У 1920-і рр. теорію кельтського походження Київської Русі сформулював С. Шелухін, діяч Української народної республіки, який після поразки визвольних змагань викладав в Українському вільному університеті в Празі. Як відомо, діяльність цієї установи ніколи не викликала захоплення радянської пропаганди. Тим більше неприйнятними з ідеологічної точки зору були самі по собі дуже політизовані погляди С. Шелухіна, який намагався довести кельтське походження українського етносу. Вихід цієї роботи поставив хрест на будь-яких спробах дослідників з УРСР об’єктивно оцінити джерельний матеріал.
ОСТАП ХМАРНИЙ
Джерела: