Збручанський ідол і таємниці космосу
В 1848 році в р. Збруч біля села Коцюбинчиків було знайдено язичницький ідол який відразу ж охрестили богом Світовидом. Професор Михайло Олександрович Міллер — український археолог та історик пише про цікаву знахідку:
“Збручанський ідол ніяк би не міг бути Святовидом вже хоч би тому, що на ньому маємо принаймні зображення 5 богів і цілої космогонії і знайдено його на землі давніх українських словян — волиняків, а східні слов’яни Світовита не знали…”(Нові Дні 1957 IV, 18)
“Збручанський ідол подає собою цілу космогонію давніх українських слов’ян. Горішній шар — небо з небесними вищими богами. Середній шар — земля, на якій люди ведуть ритуальний танець навкруги свого ідола. Нижчий шар — підземне царство, пекло та його бог — Чорнобог. Як характерно для усіх давніх народів, люди зображені в 4 рази менші за небесних богів і в 3 рази менші від підземного”
“Небесні боги обернуті обличчям і дивляться на всі 4 сторони світу. У горішньому шарі на чільній стороні зображено зображено жіночу постать — богиню з турячим рогом у руці. Це добре відома богиня всякого народження на землі, всякого врожаю, багатства та розмноження худоби. Разом із тим добродійка й помішниця жінок. Культ цієї богині відомий ще з часів матріярхату, уже в верхньому палеоліті і далі в Трипільській культурі, як і в народів античного світу. На її плодючу ролю вказує зображення немовлятка над плечем жінки, що є під нею в середньому шарі. Ця богиня називалася в східних слов’ян Берегиня, пізніше — Рожаниця або Житна Баба, а в західних слов’ян — Жива.
“На правій від неї стороні зображений бог у вигляді чоловіка — вояка з мечем на поясі й конем нижче пояса. Але сумнівно, що б це був бог війни. У полян Перун був в основному богом грому та блискавки і пізніше, з розвитком князівської влади, зробився разом із тим патроном князів, як воєвод. На Збручанському ідолі ймовірно зображений бог Род, що був патроном вояків взагалі. Після прийняття християнства його функції було перенесено на Юрія Переможця, тоді як патроном князів зробився Архистратиг Михайло (київський герб).
“На лівій стороні горішнього шару зображено богиню з якимсь великим кільцем у руці, а на потиличній стороні — бог у вигляді чоловіка без ніякого реманенту. Значення двох останніх богів ще неясне і вимагає дальшого накопичення матеріялу до слов’янської мітології…”
“Спочатку, і довший час, Кільце було символом постійно божественної справедливості, яка вимірювалася Стрижнем . У древніх зображеннях окремі шумерські владники, царі та королеви зображалися з атрибутами Стрижня і Кільця: Мардук і Ліліт, Шамеш, Ур-Намму, Ашур, Самаель та інші з 3-го і 2-го тисячоліть до н.е. У деяких випадках стрижень чітко позначений в обчислювальних одиницях (подібно до сучасної лінійки). У Вавилонії його називали Правилом – і той, хто володів цим правилом, був призначений «правителем»: звідки й походить термін” — пише Лоуренс Гарднер.
На сторонах Збруцького ідола простежуються всі елементи традиції Граалю, що відображена в картах Таро — фігура з кільцем символізує правителя, себто володаря жезлу, можливо навіть жіночої статі. Друга — жінка з рогом — сам Грааль, тоді як третя — це, вочевидь, чоловік з мечем і конем, а четверта — священна посудина, тобто символ на якому сходиться небесне зі земним.
Остап Хмарний