Вістря небесного списа
Ті, хто говорить, що помруть спочатку і воскреснуть, — помиляються. Якщо не отримують спочатку воскресіння ще живими, то, коли вмирають, не отримують нічого.
Гностичне євангеліє від Філіпа, вірш 89.
Єдиним сином Ірода Великого від його третьої дружини Маріамни ІІ, дочки первосвященика Симона бен Боетуса, був Ірод Боет, якого ще називають Ірод Філіп І. Пилип вважався спадкоємцем свого батька, Великого, який був його четвертим сином, однак на ділі став послідовником Ісуса Христа та отримав духовне ім’я Фома, що перекладається з арамейської як “близнюк”.
Люди звикли асоціювати святого апостола Фому з явищем скепсизу. Адже саме він піддав сумніву воскресіння Ісуса Христа. Звідси й походить його прізвисько Фома Невіруючий.
Чому ж Філіпа нарекли близнюком? Невже тому, що він був чимось зовні схожим на Ісуса Христа?
Звісно, кожен іконописець зображає образ Бога по-різному, та річ у тім, що Фома опинився у схожій з Христом ситуації стосовно його ролі в суспільстві.
Для того щоб вникнути в глибинну суть речей спершу потрібно з’ясувати передісторію. Ким була матір Фоми, Міріам?
Маріамна II була третьою дружиною Ірода Великого та дочкою Симона Боета Первосвященика. У Єврейських Старожитнотях це весілля переказується так:
“Був там один Симон з Єрусалиму, син одного Боєта з Олександрії та великий священик; у цього чоловіка була дочка, яку вважали найкрасивішою жінкою того часу; і коли народ Єрусалиму почав багато говорити про її красу, сталося так, що Ірод сильно постраждав від того, що було сказано про неї; і коли він побачив дівчину, її краса його вразила, але учинив розумно, вирішивши, щоб не картати себе, що найкраще взяти її за дружину.
Хоча Симон був по достоїнству занадто неповноцінним для Ірода, щоб іти з ним на компроміси чи бути союзником, але все ще занадто значним, щоб зневажати його, через прекрасну дочку, він використав свої можливості з розумом, зробивши цілу родину дівчини більш почесною; тому він негайно позбавив Ісуса, сина Фабета, тодішнього первосвященника його сану, і присвоїв звання Симону, і так приєднався до нього [одружившись з дочкою].
У них була одна дитина — Ірод, звана Іродом II або Іродом Боетом, який одружився на своїй племінниці Іродіаді, а від неї народилася дочка Саломея. Маріамна II була причетна до змови Антипатра проти її чоловіка Ірода у 4 р. до н. е. В результаті Ірод розлучився з нею і усунув її батька (Симона Боєта) як первосвященика.
Тому в останньому заповіті Ірода її син Ірод II, тобто Пилип або Фома, був позбавлений прав на спадкоємність.
У Євангеліях Фома зазвичай згадується як відсутній при першому об’явленні Ісуса Христа апостолам по Воскресінні з мертвих. Згідно з Євангелієм від Івана, дізнавшись від них, що Ісус воскрес з мертвих і приходив до них, Фома сказав: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, — не повірю!»
А й справді: богослови розповідають нам, що коли Ісуса Христа проштрикнули списом, з його тіла потекла кров, — беззаперечний доказ його фізичної смерті та самого розп’яття.
Однак, з погляду біології кров, що тече з рани від холодної зброї, свідчить про життя, а не про смерть. З будь якої точки зору, такі докази надто туманні, а їх достовірність залежить лише від самої віри вірянина.
Після того, як сучасні переклади Біблії, як завжди, езопівською мовою, розповідають нам, що Фома вклав свою руку в Ісусів бік, який прокололи списом, подія підтверджується словами Христа: “Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!”…
Особливо багатозначного трактування вимагають від нас наступні рядки:
“Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів. А ції списано, щоб увірували ви, що Ісус — Христос, Син Божий, а вірувавши, — щоб мали життя в його ім’я”
Сину Ірода, серед апостолів було дано прізвисько Близнюк не спроста. Недарма богослови щоразу запевняють нас тими ж словами Христа з Біблії:”Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові” — тобто залиште політику та світське життя осторонь, живіть тільки духовним та не втручайтеся в метушню.
Ісус Христос — Цар Небесний, відданий на розтерзання земними правителями був споріднений зі спадкоємцем земного правителя Фомою, якого відсторонив власний батько, та той, натомість обрав Царство Небесне.
Згодом Фома проповідував у різних країнах Азії: Персії, Сирії та в Індії, де в кінці кінців і загинув.
Дотепер у Мадрасі височіє знаменитий храм в його честь, а могила святого там — місце паломництва багатьох вірян.
Деталі його смерті губляться у легендах. Зокрема, Марко Поло у своїй “Книзі різноманітності світу” пише про нього наступне:
“Розповімо вам тепер про те, як св. Фома був убитий. Був святий поза своєю обителлю, в лісі, і молився він там Господу Богу, а кругом нього було багато павичів; павичів тут більше, ніж де-небудь у світі. Молиться святий, а якийсь язичник з роду і племені гуї пустив з лука в павича стрілу, близько святого; не бачив він святого та цілився в павича, а поранив святого в правий бік; а святий, поранений, потихеньку почав прославляти Творця; від цієї рани і помер. Але перш ніж він прийшов сюди, багато народу звернув він у Нубії”.
Відомості про апостола, що стосуються його життя після Воскресіння Христового почерпнуті в основному з книги «Діянь апостола Фоми» ( «Acta Thomae»). Документ датується кінцем II — початком III століття й існує в двох версіях —індійській та сирійській.
Якщо виокремити факти зі згаданих та різноманітних гностичних джерел, з’ясовується, що Фома прибув в Індію, де вже сформувалася кастова cуспільна система, отже жодна проповідь, будь-якої відмінної, від вже встановленої, релігії не могла здійснюватись без дозволу царя або відповідного місцевого раджі в його володіннях.
Останні роки земного життя апостол Фома провів в індійському місті Меліпура, поблизу Мадраса. Там він зумів навернути дружину і сина місцевого царя Маздея. Цар, дізнавшись про такі зміни в близьких людях, прийшов в лють, адже все це відбулося за його спиною, і велів ув’язнити Фому в темниці.
Згідно з джерелами його стратили, пронизавши списами.
Де ж границя яка проходить між пронизанням списом Христа та нашої віри в Божественне й інстинктом самозбереження кастової системи суспільства?
Між нашим світським життям і релігійним?
Суспільним та наодинці з Богом…
Адже Фома йшов на смерть за Ісусом, як сказано в Біблії: “Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.”
Відповідь на це запитання криється в попередніх словах Спасителя:” Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикаєтья, бачить бо світло світу цього. Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!”
Євангеліє від Івана 11: 9,10.
Остап Хмарний