Симонове Зело

Згідно з етнографічним нарисом Олекси Воропая “Звичаї нашого народу”, 10 травня за старим календарем і 23-тього за новим, в українських селах відзначають день св. Апостола Симона Зілота.
“Чарівниці йдуть у ліс збирати зілля, що його на Київщині називають: “Симонове зело”.
… В цей день ходять по лісах, збираючи зілля. Селяни гадають, що Зілот дає цілющу траву і що він порядкує рослинами”.
… На Звенигородщині, в селі Попівці, як розповідає Софія Терещенко, баби й молодиці без дівчат, збираються на “Симона” вдень в однієї котроїсь удови. Варять вони всяке зілля, виливають цю воду разом із зіллям у перерізь (велика широка діжа). Кладеться на столі хліб, а на нього — рушник. Це все для самого “Симона”. Вибирають котрусь удову й вона зветься “Симоном” — її роздягають, садовлять у перерізь і купають. Одна жінка поливає на бабу, що сидить у діжці, а останні жінки до цього приспівують. Далі “Симона” витирають рушником, починаючи з рук. Як Симон уже виліз з води, то в тій воді купаються, роздягнувшись, усі баби й молодиці по черзі. Коли викупаються, всі йдуть у садок і там п’ють горілку й співають. Ще звечора баби назносять сюди страви: курей, яєць, масла, сала…”

Хоча й автор дослідження й виводить назву такого звичаю від інтерпретації назви християнського апостола в народній уяві зі схожими словами “зілля”, “золото”, однак значно важче було б пояснити яким чином образ Симона Волхва або Мага злився в українській народній традиції зі святим Апостолом Симоном Канаанітом.
Зелот з грецької означає “ревнитель” або людина, яка швидше за все належала до радикальної юдейської общини зелотів.
Тоді як церква має свою історію діянь єретика Симона Мага та скупі згадки про святого Апостола у Євангелії, ірландські друїди вважають першого окремим персонажем, що навіть далекий від загальноприйнятої юдейської історії, а Лоуренс Гарднер й узагалі ототожнює двох як одного і зазначає, що він був із роду та общини тих самих волхвів, які прийшли за Віфлеємською зіркою до немовляти Ісуса.
Так чи інакше, саме самарянин Симон Гіттонський вважається першим гностиком.
В найбільш об’єктивному джерелі, а саме, в канонічному Євангелії у Діяннях Апостолів (8:9-24), Симон Маг висвітлений як шарлатан, що намагається купити Святий Дух за гроші.
Що доволі показово, адже він сіє в наших серцях сумніви змія едемського.
Зокрема, у пізніших, вже гностичних джерелах, які брали за основу для своїх творів більшість сучасних авторів, він виступає як інакомислячий, що спокушає апостолів та стверджує свою беззаперечну божественність, і претендуючи на роль Спасителя, спростовує віру в єдиного бога.

Остап Хмарний