Покоління Х

Джерело: http://www.wdw.nl/event/douglas-coupland-bit-rot/

Source: https://www.flickr.com/photos/canadareads/4169045835

Поки гурмани сперечаються про походження Чака Палагнюка, навчаються вимовляти його прізвище на український манер, справжні gourmet, дегустатори «Оселедця» їстимуть літературні страви відомого канадського письменника та перш за все талановитого художника Дугласа Коупленда Кемпбела, старшого від Чака на рік. Автор «Бійцівського клубу» бігав по робОтах, та навчався журналістики, коли Дуглас вже працював дизайнером в Токіо. Там, екзотичний японський клімат дався взнаки ─ тендітна канадська шкіра Коупленда не витримала, і вражений червоним сонцем, персональний біологічний комп’ютер в голові Дугласа генерує геніальну ідею, яка згодом переверне все його життя догори дригом: перед від’їздом додому, він пише листівку одній із своїх подруг у Ванкувері.
Чоловік подруги був редактором журналу і прочитавши листівку, запропонував художнику працювати у виданні. В Канаді він починає писати статті, зокрема, торкається теми, що перебувала тоді в зародковому стані у пресі: ніхто про це особливо не роздумував.
Коупленд, розмірковує про взаємовідносини між батьками та їх дітьми, пише про покоління людей народжених після Другої Світової Війни. Бере аванс на документальні дослідження у цій сфері в розмірі 22 500 $, після написання статті й безслідно зникає. Через півтора року з’являться книга, завдяки якій канадець саме й прославився як письменник, ба навіть більше, він ─ невід’ємна складова американської літературної тусовки дев’яностих років. Сьогодні Коупленд працює відповідальним редактором «VICE».
«Generation X» наскрізь просякнута гострим КАНАДСЬКИМ ГУМОРОМ і написана неначе рекламна брошура, зі слоґанами, що, справді, повністю передає дух того часу. Автор змальовує цей фрагмент минулого століття, із майстерністю художника ─ твір зрозумілий для всіх, незалежно від віку та місця народження чи національності. Своєрідний словник авторських неологізмів і термінів та кишеньковий підручник з психології молодняка для старперів, що вже відвоювали своє у В’єтнамі чи деінде, й не тільки, розповідає про пригоди рекламника, офісного планктона і просто цікавого співрозмовника, представника покоління «Х».
У вигляді таких собі коротеньких постмодерних притч Кемпбел Коупланд ненав’язливо знайомить нас зі своєю біографією, головний герой ─ Енді ─ явний психологічний автопортрет митця. Він розповідає про своє життя, що супроводжується вигаданими історіями, у компанії з друзями, реальність переплітається із нестримним потоком свідомості:
«СИНДРОМ ЖОВТОРОТОГО ПСИХОЛОГА( ФІЛОСОФА І Т. Д.): тенденція розбирати всі аспекти життя на запчастини, використовуючи не до кінця зрозумілі, недопрочитані теорії поп-психологів».
Глобальні тінейджери в книзі постають як антагоністи Яппі.
ЯППІ: Young Urban Professional Person (пишуть журнали для самих себе, про самих себе) («НОВИЄ АМЄРІКАНСКІЄ»)
Також Коупленд відверто сміється над самим собою:
«У СНАХ ВІН ─ ЯППІ: підгрупа покоління Ікс, яка вірить, наче міфічний стиль Яппі може ощасливити людину, і до того ж цей стиль перспективний. Такі люди часто по вуха в боргах, регулярно чимось себе одурманюють, а після третьої рюмки, з натхненням розмовляють про Армагедон»─ іронізує він крізь призму щирості головного героя.
На сторінках книги всі тільки-но й говорять, що про кінець світу 1999, особливо вдало Коупленд висловлюється стосовно релігійних віянь кінця ХХ століття у розділі «Попрощайся з тілом»:
“ЯІЗМ: спроба індивіда, що не отримав традиційного релігійного виховання, самостійно створити релігію яка б припадала йому до душі і пасувала би до фігури. Найчастіше ─ мішанина з ідей реінкарнації, спілкування з Богом, образ якого виявляється вкрай незрозумілим, фаталізму і лозунгів типу: «Око з око, карма за карму».
Дочитавши до 135-тої сторінки, я вже хотів відкласти цю книгу і написати рецензію, зробивши певні висновки того, що прочитав, але все ж таки, взяв та й довів розпочате до ладу:
«2х2=5: капітуляція після довгого протистояння рекламній кампанї, спрямованої прямо на ваш прошарок споживачів: «Ну й нехай, вже, нехай, добре, куплю я ваш дурнувату колу!!! А тепер КОТІТЬСЯ ПІД ТРИ ЧОРТИ!!!»

Остап Хмарний