Око Божого Провидіння: християнський символ?
Львівська обласна клінічна лікарня – вулиця Чернігівська, 7, Львів
Чи справді “Всевидяче око” споконвічно християнський символ трійці? До того ж, що він робить на купюрі номіналом в один долар, зі словами “Novus Ordum seclorum”?
Взагалі, словом “талер” або “долар” називали різні монети в різні часи. У колоніальній Америці так називали іспанську срібну монету у 8 реалів, яка була в обігу навіть після революції в XVIII столітті. Коли уряд США прийняв власну валюту в 1785 р, то основою нарешті, для них став долар , та те, з 1794 року, до того в обігу все ще були іспанські гроші..
Ми могли б трактувати символ на доларі, як запозичений з християнських часів, початку нашої ери знак, проте це було б передчасним висновком.
Чому під пірамідою зазначено римське число MDCCLXXVI, що дорівнює 1776?
Справді, державні символи Америки ухвалили після затвердження Декларації незалежності США, 4 липня 1776 року 2-м Континентальним конгресом представників англійських колоній у Північній Америці, що об’єдналися й утворили Сполучені Штати Америки.
Проте, як це не дивно, та такий самий знак “Всевидячого ока” вважався емблемою таємного товариства ілюмінатів(від лат. illuminatus — освітлення).
1 травня 1776 року єзуїтським священиком та професором Інгольштадтського університету в Баварії Адамом Вейсгауптом було засноване братство, члени якого стояли на тому, що людина — така ж досконала, як і Бог, тільки — без Бога. Це була дивна позиція, бо Вейсгаупт дозволяв своїм послідовникам робити все для досягнення мети. Він писав: «Іноді слід говорити одне, іноді інше…щоб неможливо було визначити справжній напрямок думок». Однак, вступаючи в організацію, її майбутні члени давали клятву, де, зокрема, було сказано: «Я зв’язую себе обіцянкою вічного мовчання, непохитної вірності та підлеглості до Ордену…»
Чому Вейсгаупт обрав 1 травня для створення своєї таємної антихристиянської організації, неможливо чітко пояснити. Одна з можливих версій пов’язана з іменем римського імператора Діоклетіана, який правив у 284 — 305 роках н.е. і жорстоко переслідував християн, які відмовилися поважати імператора. Діоклетіан заборонив усі їхні зібрання, зруйнував церкви, знищив святі писання, знищив сотні віруючих. Так тривало до 1 травня 305 року. Діоклетіан захворів і зрікся від престолу. Однак переслідування християн не припинилося, хоча не було таким жорстоким, як за Діоклетіана. Можливо, професор Вейсгаупт дізнався про дату зречення Діоклетіана і через 1471 рік потому знову розпочав переслідування християн?
День заснування Ордену Ілюмінатів — 1 травня — й донині комуністи світу відзначають як день міжнародної солідарності трудящих; мовляв, це дата початку революції 1905 року. Однак це не заважає їй бути річницею заснування Ордену Ілюмінатів і початком нового переслідування християн.
Тим не менш, фундаменти для такого віровідступництва закладалися ще задовго до заснування ордену Ілюмінатів.
герб ордену піарів
У XVIII ст. Європою ширились ідеї Просвітництва. Філософи все сміливіше наголошували на недоторканості особистості, рівних правах від народження. Ці ідеї опанували широкими верствами населення Франції, знайшли розуміння у Фрідріха Вільгельма І, Фрідріха ІІ Великого, який розширював у своїй державі мережу початкових шкіл. По Європі з небаченою раніше швидкістю розросталась мережа нових університетів, академій.
У середині XVIII ст. ідеї реформи навчання поширював провідний діяч польського Просвітництва піяр о. Станіслав Конарський. З 1740 він викладав у варшавському Колегіумі Нобіліум піарів, де шляхетська молодь вивчала точні науки, географію, французьку і німецьку мови при значному обмеженні ролі латинської мови, теології. Колегіуми піарів стали грізним конкурентом навчальних закладів єзуїтів, котрі противились їхньому поширенню.
Піари – католицький чернечий орден, який спеціалізувався на вихованні та навчанні молоді. Назва ордену пішла від слів Schola pia («набожна школа»), Школа була організованою 1597 р. засновником ордену святим Йосипом Каласанським. Піари прославилися застосуванням передових на той час методів навчання, зокрема відміною тілесних покарань, поділом на класи та поважним ставленням учителів до учнів. Щоправда на практиці не все було так чудово. Наприклад, 1646 р. розгорівся скандал на кшталт сучасних – піаристи Неаполітанської області підозрювалися в педерастії. Скандал набрав такого розголосу, що папа Інокентій Х навіть розпустив орден, щоправда той знову відродився у 1669 р.
У Речі Посполитій піари з’явилися на запрошення короля Владислава Вази у 1641 р.
Колегія Піярів у Львові
Згодом, піяри появились біля 1718 у Львові, який знаходився у фінансовій залежності від єзуїтів і чия колегія була головним навчальним закладом міста. Титул університету колегіуму єуїтів підтвердив 1759 року папа Климент XIII. Через опір єзуїтів піяри змогли збудувати свій навчальний заклад лише через три десятиліття завдяки сприянню і фундації львівського єпископа помічника (з 1733) Самуеля Ґловінського при підтримці короля Августа ІІІ Веттіна-Саса, що затвердив 1748 року Бенедикт XIV. Піяри назвали його Колегіум нобіліум на зразок варшавського, хоча поширеною була назва Назаренум від римського колегіуму. Колегіум відкрили 1758-го у винайнятих приміщеннях. Роботи по спорудженні будівлі колегіуму призупинили 1766 року зі смертю єпископа С. Ґловінського, який записав на колегію 6000 гульденів щорічної сплати.
Львівська обласна клінічна лікарня – вулиця Чернігівська, 7, Львів
Львів перейшов 1772-го у володіння австрійських Габсбургів. Колегіум відкрили 1774 недобудованим із завершеними двома крилами. 1776 року імператриця Марія Терезія затвердила фундацію Ґловінського, після чого установа отримала назву Collegium Nobilium Theresianum. Піярам дозволили безкоштовно навчати молодь шляхетного походження під контролем урядової комісії. Згідно декрету австрійського ерцгерцога, імператора Йозефа ІІ у Львові 1784 року планували відкрити університет, колегіум піарів з 9 ченцями закрили в час церковної реформи (1783). Будівлю передали під тютюнову фабрику, згодом 1785 для створення загального шпиталю, який обслуговували духовні особи з близького парафіяльного костелу св. Антонія. З середини ХІХ ст. там знаходився свій священик. Однак костел позаду будівлі колегіуму так і не був споруджений. Починаючи з 1870-х рр. догляд за хворими здійснювали черниці. Первісний вигляд споруди зберігся завдяки літографії К. Ауера (1837).
Мури костелу ледь вивели вище рівня фундаментів. На ситуаційному плані під час передачі будівлі колегіуму під шпиталь 1808 ще позначено фундамент костелу. Завершили будівлю шпиталю 1885 року добудовою східного крила. Зовнішній вигляд споруди змінився за рахунок пониження крівлі споруди. Яким ж дивним чином за п’ять десятиліть влади СРСР на фронтоні центрального входу головного корпусу Обласної клінічної лікарні збереглось Око Божого Провидіння колегіуму піарів!
Львівська обласна клінічна лікарня – вулиця Чернігівська, 7, Львів
Львівська обласна клінічна лікарня – вулиця Чернігівська, 7, Львів
Варто зазначити, що око вписане в піраміду, первинно давньоєгипетський символ — Уаджет, тобто око бога Гора.
В епоху просвітництва, доісторичні знання, тобто prisca sapientia, що приписувались Адаму й Мойсею, й були начебто дані їм самим Богом зберігалися у вигляді ланцюга елітарних герметичних традицій, захищених таким чином від нечестивих — “недалеких” людей та профанів.В часи Ренесансу, єгипетські ієрогліфи трактувалися як закодовані самим богом езотеричні символи, що мали сакральне значення. І хоча справжнє значення цих символів розкодували набагато пізніше, такі ідеї серед учених Відродження поширювалися під впливом праці Гораполона “Ієрогліфіка”, з ілюстраціями Альбрехта Дюрера, в якій була вперше опублікована спроба інтерпретації давньоєгипетських знаків.
D’après Orus Apollo, édition J.Kerver, 1543 фрагмент з перевидання.
Ця книжка, згодом спонукала багатьох художників Ренесансу, в тому числі Белліні, Джіорджіо, Тіціана та Босха, до розвитку власної мови символів на своєму творчому шляху.Ідеї “Ієрогліфіки” Гораполона також лягли в основу масової появи, в середині ХVI-го століття, емблем, символів, що завжди супроводжувалися коротким девізом і зазвичай з пояснювальним коментарем. Вони були дуже популярними для мистецького напрямку Бароко і виявилися ідеальним засобом для комунікації та ілюстрацій в алхімічних навчальних посібниках і максимах. Псевдо-ієрогліфи таким чином, були пов’язані з псевдо-стародавніми єгипетськими мудростями, так як більшість з цих запозичень були втілені саме на європейській архітектурі того часу.
Остап ХМАРНИЙ
Джерела:
Alquimia & Mistica.
Alexander Roob.
Таємні товариства: міфи та реальність
Микола Сенченко, Валерій Гастинщиков
Персонал плюс – № 8-44, 2007.
https://plus.lviv.ua/publ/21-1-0-661