На що натякав Рідлі Скотт?

кадри з фільму “Чужий: Завіт”

В одній з кульмінаційних сцен кінострічки відомого режисера та продюсера фільму Рідлі Скотта “Чужий:Завіт”, два андроїди (біороботи-клони), які супроводжують екіпаж під час дослідження невідомих планет, зустрілися наодинці — це старий Волтер, що був з екіпажом попередньої частини та Девід, що вперше потрапив на моторошну планету.

кадри з фільму “Чужий: Завіт”

кадри з фільму “Чужий: Завіт”

Один із них, Волтер, цитує вірш Озимандія, поета Персі Шеллі, чоловіка відомої письменниці й авторки “Франкенштейна”:

“Я — Озімандія, я цар царів,
А це;— діла мої. Тремтіть, герої!”

Навколо — пустка, та руїни тінь,
Німі уламки статуї старої,
Та безконечна мертва далечінь.

кадри з фільму “Чужий: Завіт”

Після чого перед глядачем розгортаються події жахливого видіння, що наче не мають жодного стосунку до сюжетів сіквелу та стають зрозумілими хіба-що для фанатів стрічки, які переглянули кадри, що не ввійшли до фільму.

кадри з фільму “Чужий: Завіт”

кадри з фільму “Чужий: Завіт”

Та поза самим сюжетом франшизи “Чужий”, сцена несе в собі глибше смислове навантаження.

кадри з фільму “Чужий: Завіт”

• За чотири роки до смерті, в 1818 році, Персі Біші Шеллі опублікував вірш “Озімандія”. Це давньогрецьке ім’я єгипетського фараона Рамзеса II.

Автор почав писати цей вірш у 1817 році, незабаром після оголошення британським музеєм  про пидбання фрагментів статуї фараона. Уламки в Фівах знайшов італійський дослідник-авантюрист Джованні Батіста Бельцоні, але до Лондону їх привезли аж в 1821-му.

Погруддя велетенської скульптури фараона Рамзеса ІІ. Британський музей, Лондон.

Новина про знахідку монумента Рамзеса ІІ настільки надихнула Персі та його приятеля, біржевого маклера і поета Хораса Сміта, що вони обидва написали поезії на цю тему, що було таким-собі дружнім змаганням. Врешті-решт, твір в якому розповідається про царя царів, від діянь якого залишились тільки уламки в пустелі, став ледь чи не найвідомішим в Шеллі.

кадри з фільму “Чужий: Завіт”

Пізніше, двійники з фільму обговорюють тему творця і творіння. Девід шкодує щодо відведеної йому ролі людиною, адже він хоч і створений за її подобою, не здатен створити щось подібне, тоді як Волтер зазначає, що версія його двійника спрощена, для того щоб він був менш свободолюбивим і краще виконував команди, підкоряючись творцю.

кадри з фільму “Чужий: Завіт”

— Хто написав Озімандію? — раптом питає Волтер.
— Байрон, — відповідає клон.

кадри з фільму “Чужий: Завіт”

— Ні. Шеллі. Одна невірна нота, губить в результаті всю симфонію, Девіде.”
До чого все це?

Мері Шеллі

В 1816-му Мері та Шеллі справді побували в гостях у лорда Байрона, до того ж проживали в нього, на його віллі Діодаті біля Женевського озера, після того, як жінку вигнали її рідні.

Той рік увійшов у історію як рік без літа.

Раніше, на індонезійському острові відбулось жахливе виверження вулкану і масивний викид попелу в атмосферу викликав ефект вулканічної зими на північній півкулі.

1816-й до сих пір залишається найхолоднішим роком за всю історію задокументованих погодних спостережень.

кадри з фільму “Чужий: Завіт”

Через погану погоду, Мері, Персі й лорд Байрон часто не могли вийти з дому, тому розважали себе як могли. Одного вечору вони вирішили, що кожен з них напише свою історію жахів.

кадри з фільму “Чужий: Завіт”

Так, 18-літня Мері Шеллі придумала історію про Франкенштейна. Знавці дотепер ведуть суперечки щодо вкладу Персі Шеллі в цей роман. Дехто вважає, що твір був написаний у співавторстві.

Та звідки така особлива увага, саме до фараона Рамзеса ІІ, та певний філософський акцент в кінострічці на тлі жахливих кадрів? 

кадри з фільму “Чужий: Завіт”

• Сучасні дослідження Біблії дають змогу приблизно визначити до якого періоду в історії Давнього Єгипту належать події описані на початку книги Вихід з подальшими славнозвісними десятьма карами небесними.

Втілення смерті. Величезний, огидний, лускатий вісник руйнації вистежує свою єгипетську здобич. Акварельна робота англійського художника, поета і містика Вільяма Блейка (1757-1827) під назвою «Мор». Жертви лежать або на руках у своїх матерів, ілюструють десяту і останню кару – смерть первістків чоловічої статі. Фото: Музей образотворчих мистецтв, Бостон. http://www.blakearchive.org/copy/biblicalwc?descId=but442.1.wc.01.

Згідно з ними, міста згадані у Виході 1:8-11,— Рамзес і Пітон, будувалися євреями саме в часи правління фараона Рамзеса ІІ (близько 1279—13 рр. до н. е.)., що припускають, і передувало Виходу їх з Єгипту.

Також можливо, саме мінойське виверження вулкану Санторіні на острові Тіра, що призвело до занепаду критської цивілізації, розповсюдилось і на Давній Єгипет й стало основою для біблійної оповіді про нашестя й напасті які спіткали землю фараонів, а також легенди про загибель Атлантиди: «в один день і горезвісну ніч», за Платоном.

Остап Хмарний