Мистецтвознавець Оксана Жмурко про красу
Мистецтвознавець Оксана Жмурко:”Поняття краси, мабуть, є одним із найдискусійніших. Кожна епоха впродовж історії людства пропонувала свою версію вимог до зовнішнього вигляду людини. Це стосувалось як одягу, так і пропорцій тіла. Від часів Давньої Греції європейська цивілізація жила у визначених естетичних рамках. Незважаючи на східні впливи, що прийшли через християнську традицію, та були трансформовані у середньовічній Європі, світ існував у заданій системі світоглядних координат. Так тривало століття. Зміни відбулись у ХХ столітті, після Першої світової війни. Крах системи цінностей Старого світу, розчарування в ідеалах, революційні зміни в соціумах та суспільствах не могли не позначитись на зовнішньому вигляді людини. Для “втраченого покоління” краса втратила свою абсолютну цінність. З’являється поняття «анти естетики», що толерує потворність, дисгармонійність як засіб активації глибинних почуттів людини. Очевидно, спершу це проявляється у богемних середовищах, мистецькій сфері, кінематографі та інших візуальних мистецтвах, що поглиблюється в епоху постмодерну. Основою таких процесів є зміна ставлення до людини, людської особистості, розуміння її цінності, трансформація морально-етичних норм. Світ перестає бути антропоцентричним, відбуваються процеси дегуманізації, про що писав Х. Ортега-і-Гасет у творі «Дегуманізація мистецтва». Певне переосмислення відбулось після Другої світової війни, однак злам у світогляді був надто глибоким, а глобалізаційний рух незворотнім.
Зовнішня краса людини, її вигляд є не лише проявом фізичних даних, свідченням розуміння модних тенденцій та бажання слідувати за ними, а також виявом власних можливостей, але у більшій мірі є виразником її культурного рівня, освіченості, відчуття доречності, ситуації і, що найважливіше, самоусвідомлення, саморозуміння та самоповаги. Кожен віковий етап у житті особи зазвичай супроводжується зміною її суспільної ролі. Дитинство, юність, молодість та зрілість – усі ці періоди тягнуть за собою зовнішні антропоморфні та внутрішні світоглядні зміни. Трансформується і гардероб. При сталому асортименті змінними є матеріали та характер виконання – що прийнятне у юності – неприпустиме у зрілості, попри усю суспільну толерантність до права особи на самовираження. Кожен етап має свій особливий шарм та неповторну красу, як і “ікона стилю” кожної мистецької епохи. А розуміння цього досягається у результаті роботи над собою як у фізичному, так і духовному плані та у вмінні приймати себе таким, яким ти є, розуміючи мінливість цього світу та цінуючи неповторні миті швидкоплинного життя людини”.
Остап Хмарний: Бароко було естетичним уподобанням з Західної Європи в ХVII-XVIII століттях котре вперше досить серйозно повіяло на територію сучасної України і навіть далі. У той час коли ескізом нової демократичної держави виступало козацтво, у більшості країн навколо панувала монархія та феодальне земле-власництво. Такий стиль українізувався, те що ми можемо побачити зараз часто ще з перебільшенням називають козацьким бароко. Його химерність символізувало зміни, повстанські настрої у суспільстві.
В певній мірі мистецтво є відображенням історії суспільства, стану його розвитку, окреслює цінності та мету людства чи общини, як наприклад за часів Радянського Союзу основний переважаючий напрям – соціалістичний реалізм – був створений штучно, це був темп продиктований владою неначе певний естетичний закон, проте чи насправді все настільки прямо і просто, як здається на перший погляд?
Трипільці, як відомо жили більше 4 тис років до нашої ери на території сучасної України, і саме вони перші винайшли колесо, ще задовго до шумерів, і цьому є докази – археологічні знахідки. Проте згідно з тими ж доказами подейкують, що самі українці, походять не від цієї цивілізації, не є прямими представниками її культури. Характерна будова черепа відносно типового трипільця для еллінів – можна змоделювати риси обличчя народу південнішого проживання. То хто ж такий українець: творець нової течії, джерело чи форма реалізації – картина на полотні? Зараз, можливо, пересічний громадянин не задумується про такі речі. Ми думаємо про їжу на столі, одяг, взуття, тепло в домівці. Наші предки страждали від усе можливих намагань ворогів знищити їхню сутність, перетворити людину на щось нижче. Ми спробували уявити собі Україну сьогодні. Якою вона є, якщо уособлювати її в певній концепції, як людину?
модель: Габріель Устина-Єлизавета
фото: Луців Ю.
макіяж: Калістратова К.
зачіска: Музичка А.
