Львівський Мойсей
Роги мармурової скульптури Мойсея Мікеланджело 1513-1515 рр, зазвичай тлумачать як відтворення помилки в перекладі Біблії латинською мовою тому, що в оригіналі Старого Завіту постать Мойсея, який несе скрижалі, описана староєврейським словом «керен» — «той що світиться променями», яке легко сплутати зі словом «карнаім» — «роги».
Спростовуючи чудернацький образ продовжують: автор “Вульгати”, Ієронім Стиридонський, нібито перевів «керен» латинським словом cornuta, тобто «з рогами».
Львівський музей історії релігії. “Мойсей”. Юдаїзм.
Ієронім не врахував того, якими погано освіченими будуть читачі Старого Завіту в ХХ столітті.
Львівський музей історії релігії. “Мойсей”. Юдаїзм.
А чи знаєте ви що..
У 1937-1938 рр, Зігмунд Фрейд написав серію нарисів для психоаналітичного журналу “Імаго”, що видавався у Відні, в яких висловив переконання, що засновник юдейських законів Мойсей був жрецем єгипетського фараона Ехнатона, і що саме вчення монотеїзму, вперше сформульоване цим єгипетським фараоном, яке Мойсей представив євреям, й увійшло в основу юдаїзму. На початку 1939 року, рятуючись від німців, Фрейд оселився у Лондоні. Перед самою смертю він написв третій нарис, і в кінці 1939 року, вже псля його кончини, всі три твори увійшли до книги “Мойсей і монотеїзм”.
Основоположник психоаналізу також приділив увагу й скульптурі Мікеланджело, гіпсову копію якої ми можемо побачити у Львівському музеї історії релігії.
“Однак чому я називаю цю статую загадковою? Адже ні в кого не виникає жодного сумніву, що зображено Мойсея, який тримає в руці скрижалі зі священними заповідями. Сумніви починаються далі. Ще зовсім недавно (в 1912 р) письменник Макс Зауерландт зазначив: “Ні про який інший твір світового мистецтва не було висловлено таких суперечливих думок, як про цього Мойсея з головою Пана. Навіть нескладний аналіз фігури викликає крайні точки зору … “На підставі зіставлення різних досліджень, що були опубліковані п’ять років тому, я викладу, які сумніви викликає аналіз фігури Мойсея”.
****************************************************************************
У грудні 1945 року в околицях сучасного міста Наг Хаммаді в Верхньому Єгипті місцевий селянин на ім’я Мохаммед Алі розчищав землю на краю свого сімейного поля. Зовсім випадково він розкрив великий і неушкоджений глиняний глечик поруч з величезним валуном. Коли він розбив глечик, назовні вивалилися 13 переплетених в шкіру папірусних книг і велика кількість окремих аркушів папірусу. Мохаммед приніс цю скарбницю знань про давно забуту релігію до себе додому, де його мати використала велику частину окремих аркушів папірусу для розпалювання вогнища, але книги – правильніше кажучи, кодекси – збереглися і в кінці кінців потрапили на єгипетський чорний ринок. Завдяки детективній роботі урядової служби з пошуку реліквій, вдалося викупити один з них і конфіскувати десять з половиною з тринадцяти кодексів. Інші матеріали були контрабандою вивезені з Єгипту і виставлені на продаж в США.
“Я буду користуватися терміном” гностицизм “для позначення ідей або зв’язкових систем, які характеризуються абсолютно негативним поглядом на видимий світ і його творця. Вони засновані на передумові про існування в людині” іскри божественності “, або внутрішнього” я “, яке запроторене в матеріальне тіло через трагічну подію в первозданному світі. Воно може повернутися до свого божественного джерела лише здобувши Гнозис (знання). Такі ідеї можна виявити в більшості оригінальних гностичних рукописів, що збереглися здебільшого в бібліотеці Наг Хаммаді. “
Рольф Ван дер Брок, почесний професор історії християнства в Утрехтському університеті.
У текстах з бібліотеки Наг Хаммаді міститься набагато більше тривожної інформації. Слід пам’ятати, що вони були складені головним чином в період з I по III століття н. е., спочатку написані по-грецьки, згодом переведені на коптський і приховані в схованці в кінці IV століття — у час, коли Римська держава, недавно визнала християнство як офіційну релігію та спрямувала всі свої сили на придушення християнських єресей. Найжорстокіші гоніння звалилися на гностиків. Тому дуже цікаво, що в деяких документах з бібліотеки Наг Хаммаді є посилання на існування якогось таємного товариства, яке зазвичай називається “Організацією”. Її місія, частково полягала в будівництві монументів, “що позначають духовні місця” (наприклад, вказують на зірки). Вона також користувалася всілякими засобами для захисту священних знань гностицизму і протистояння всесвітнім силам темряви і неуцтва:
“… що занурили в безодню лих людей, які пішли за ними, спокушені багатьма оманами. Люди старіли, не знаючи радості, вони вмирали, не знаходячи істини та без знання істинного Бога. Так все Творіння було навіки поневоленим від заснування світу до нинішнього часу “.
#/media/File:%27Moses%27_by_Michelangelo_JBU160.jpg){kind=link}
Гностична релігія, що розкривається в текстах Наг Хаммаді, є чітко дуалістичною. Вона змальовує протистояння двох потужних духовних сил буття: Бога світла, любові і добра і Бога темряви, ненависті і зла. Як і богомили з катарами 1000 років по тому, гностики вірили, що Бог Зла створив матеріальний світ і людські тіла. Наші душі, однак, походять з духовного царства Бога Добра і прагнуть повернутися туди. Головна мета Бога Зла – перешкоджати цьому бажанню і утримувати заблудлі душі вічно ув’язненими на землі, щоб “вони випили води забуття і не знали, звідки вони походять”. Сили зла занурювали розум в сомнамбулічний стан і поширювали заразу “розумової сліпоти”, оскільки “невігластво – це мати всіх бід … невігластво – це рабство, а знання – це свобода”.
Вивчаючи і порівнюючи Старий і Новий Завіт, у І-ІІ ст. нашої ери, гностик Кердон прийшов до висновку про те, що юдейство і християнство несумісні. Якщо відповідно до Старого Заповіту за гріх людина платить суворим покаранням, то Новий Завіт встановлює необхідність поблажливості і милосердя до грішників. Старий закон вимагає суворо покарати ворогів, а Євангеліє вчить любити ворогів. Цю протилежність Кердон пояснив тим, що Бог Старого Завіту інший, ніж Бог Нового Завіту – Батько Ісуса Христа. Кердон робить висновок про те, що існують дві прадавні основи Всесвіту. Одна з них – зла, стосується творця світу і Старого Завіту; а інша — добра, — джерело Нового Завіту. Перше начало (Деміург) дає закон Мойсеєві і відкривається пророкам. Друге начало – Батько Христа – відкривається людям тільки через Ісуса, якого він посилає. Згідно зі вченням так званого єретика, Христос приймає не людське тіло, а примарну плоть. Людство створив, за Кердоном, злий Деміург, отже, матеріальний світ є зло. З цієї причини добре начало не може прийняти зло Деміурга; іншими словами, Кердон проповідує докетизм. Так як матерія – від Деміурга, то майбутнє воскресіння – це воскресіння виключно душ, але не тіл, вчить Кердон.
Отже, вочевидь, відмінності в релігійному світогляді стосуютья не тільки націй чи народів, а й окремо індивідуального сприйняття світу кожної людини в цілому.
Остап Хмарний
Джерела:
- Земл Осіріса. Таємниці давньоєгипетської цивілізації.Стівен Меллер
- Влада Таліману. Грем Хенкок.
- https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%BE%D0%BD
- http://psychic.ru/articles/classic63.htm