Про Дракулу в архівах Львова

Граф Дракула — відомий усім як літературний герой готичного роману ірландського письменника Брема Стокера. Автор узяв за основу життя і правління Влада Цепеша — сина волоського воєводи, господаря трансільванських земель, князя Олмашу і Фогарашу Влада ІІ, що жив і правив у ХV cт..

Перше видання “Дракули” на сайті аукціонів https://www.christies.com/

Прізвисько Дракула («син дракона») Влад одержав завдяки тому, що 8 лютого 1431 року, в рік народження сина, Влада ІІ, його батька втаємничили в лицарський Орден Дракона, який історично об’єднала тогочасна турецька навала й згодом Влад III успадкував членство в ньому за обіцяннями батька та став відомим як Дракула (син Дракона).

Ян Ван Ейк. Фрагмент Гентського вівтаря, 1426-1432 . Воїнство Христове. Святі Лицарі та монархи
(Сигізмунд, Карл VI Божевільний, герцог Берійський, Жан I Безстрашний)

Орден був створений імператором Сигізмундом І Люксембургом ще в 1408 році.

Влад III Дракула рум. Vlad Ţepeş

Друге прізвисько «Це́пеш» (від рум. ţeapă — паля) той начебто одержав за жорстокість у розправі з ворогами і підданими, яких саджав на кіл, однак румунські історики та літературознавці вважають Влада ІІІ — визначною історичною постаттю, адже саме він заснував Бухарест як фортецю 1459 року, щоби зупинити просування Османської імперії.

Дерев’яна палиця, чи навіть посох — це символ влади, який споконвіку вважався атрибутом правителів і втаємничених волхвів.

Оповідки про жорстокість Дракули, окрім художнього твору ХІХ ст., з безліччю його екранізацій, знайшли відображення у німецько-саксонських переказах середини ХV століття й навіть були віддруковані у 1500 р. у місті Страсбурзі з ілюстраціями.

з німецькомовної брошури, опублікованої у Страсбурзі 1500 року.

Колись саксонські купці мали необмежені привілеї при зборі мита та податків, в землях тодішньої Румунії, під владою Угорського Королівства, урізані саме за часів Сизігмунда та його попередника. Отже, засновник ордену, а разом з тим, усі його лицарі, вже від самого початку нажили собі ворогів під боком, обабіч запеклих турків. Саксонці підтримували опозицію, надаючи кошти претендентам на престол у Волощині. В часи першого правління Дракули в Трансільванських замках Омлаш і Фогараш або і в містах волоські опозиціонери завжди знаходили прихисток, і це добре було відомо Дракулі. Воєвода надсилав листи саксонцям, в яких вимагав не підтримувати своїх конкурентів – Дана (ІІІ) та Влада Калугера, але ті продовжували плести інтриги та змови, за що й справді, поплатились жорстокими катуваннями.

Отже їм було за що ненавидіти Дракулу, крім того, що ті й раніше ворогували з орденом, лицарем якого був і його батько.

До того ж, турецькою, слово Цепеш, ймовірно в значенні гірський правитель (تپه‎ тепе – корона голови, верхівка, вершина, гірська вершина, пагорб), також відповідає історичним реаліям, позаяк після смерті Сизігмунда, Владу ІІ нічого не залишалось, як повністю визнати надвладу султана.

В 1442 році він разом із синами Владом ІІІ, майбутнім Дракулою, графом Цепешом та Радулом, майбутнім Радулом ІІІ Красивим, відправляється в Порту засвідчити покірність султану Мураду. Хлопчиків відібрали від батька і замкнули в фортеці Єгрігез, як заручників на випадок зради, а згодом, дізнавшись про страту свого ставленика у громадянських міжусобицях, Султан випускає на волю його середнього сина Влада ІІІ і призначає його воєводою.

Львівський історичний архів, відділ давніх актів. Ф. 131, спр. 112.
1439 р., 8 вересня, Агришів ( грамота писана “вь Трьговищи”)

У відділі давніх актів у центральному Державному історичному архіві Львова зберігається грамота Влада ІІ, саме батька славнозвісного Дракули, про надання львівським та іншим купцям руських, польських і молдавських земель привілею на вільну торгівлю у його землях після сплати ними мита, в якій, староукраїнською мовою, зазначено:

“Волоський воєвода, господар трансільванських земель, князь Омлашу і Фогарашу Влад ІІ надає львівським та іншим купцям руських, польських і молдавських земель привілей на вільну торгівлю у його землях після сплати ними у м. Рибнику по два угорських флорена мита від кожного воза”

Імператор Сигізмунд. Альбрехт Дюрер. Вгорі герб Богемії.

Місто Львів завжди було важливим торговельним центром, що лежав на відтинку Великого шовкового шляху з Криму до Німеччини й хоча вже на початку ХV cт., був під владою Польщі, Сизігмунд  І формально носив титул короля Західної Русі (про це читайте у попередній статті http://oseledetsmagazine.com.ua/орден-короля-галичини/).

Остап Хмарний