Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла, якого ви ще не бачили
Роботи над спорудженням існуючого храму святих апостолів Петра і Павла розпочались в 1610 році. В період 1618–1621 рр. керував будівництвом італійський архітектор Єзуїтського чину Джакомо Бріано.
Коли в 1618 рoці Джакомо Бріано прибув до Львова, стіни костелу вже були виведені на три лікті. Він не розробляв нового проекту, а тільки детально опрацював існуючий та видозмінив інтер’єр. Д. Бріано, вихований на зразках італійської архітектури, вніс у будівлю костелу форми, що вперше склалися в схемі фасаду церкви Іль Джезу в Римі, спорудженої Джакомо Віньйолою і Джакомо делла Порта. Ця схема розповсюдилася в європейській архітектурі XVII ст., стала характерною для стилю бароко.
Гарнізонний храм св. ап. Петра і Павла у Львові, вул. Театральна.
церква Іль Джезу в Римі
Гарнізонний храм св. ап. Петра і Павла у Львові, вул. Театральна.
Очевидно, таких обелісків, як в екстер’єрі храму Петра і Павла у Львові, на церкві Іль-Джезу немає.
Гарнізонний храм св. ап. Петра і Павла у Львові, вул. Театральна.
Це пов’язано з модними, вже у той час, єгипетськими віяннями в теології. Тодішній папа Інокентій Х, – Джамбатіста Памфілі, народився в сім’ї, що була у родинних стосунках з родиною Борджіа, котрі, як відомо, не гребували нічим, щоб поповнити свою колекцію пам’яток давньоєгипетськими текстами.
папа Інокентій Х, – Джамбатіста Памфілі
Сплески захоплення єгипетською традицією в архітектурі виникали спорадично ще за часів Стародавнього Риму.
Гарнізонний храм св. ап. Петра і Павла у Львові, вул. Театральна.
Епоха Відродження звернула увагу на староєгипетське мистецтво в числі античної спадщини. Найбільш наочні його залишки — римські обеліски, зруйновані в часи Середньовіччя, були реконструйовані і знову перетворилися на містоутворюючі елементи.
Для кращого розуміння поширеності єгиптизуючого стилю в архітектурі Європи ХVII ст., важливо зазначити, що гуманісти винесли з античних текстів думку про те, що Сім мудреців в давнину були учнями і послідовниками єгипетських жерців (наприклад, Піфагор — Трисмегіста). Наприклад, високо звеличував єгиптян Геродот. Завдяки цьому виникла панримська теорія: Єгипет став розглядатися як джерело класичної культури, а етруски і римляни — його прямі нащадки і спадкоємці. Ієрогліфи сприймалися як архетипи платонових символів, тобто уявленнями ідей божественного світу (логосів), вищої форми реальності. Платон і Гермес Трисмегіст розглядалися ними як предтечі Христа, і їх тексти слід було інтегрувати в християнський корпус.
Європейським ученим епохи Відродження було добре відомо, що великий давньогрецький філософ Платон, а до нього Солон і Піфагор відвідували Єгипет, де імовірно були втаємничені у доктрини єгипетських мудреців. Платон мав особливу повагу до єгиптян, яких він називав «народом філософів».
Джуліо Кловіо. Сторінка з «Служебника Колона», бл. 1512
Ієрогліфічне письмо, хоча спроби розшифрувати його тоді були безуспішними, абсолютно зачарувало гуманістів. Багато хто з них вважав єгипетську мову початковою адамічною мовою, яка існувала до Гріхопадіння, чому сприяло зауваження в «Книзі Буття», що Адам дав усім істотам імена (явне свідчення того, що якусь мову він знав). Проект відтворення такої мови був нав’язливою ідеєю, від якої гуманісти епохи Відродження та їх наступники не могли відмовитися. Ідея була викладена Леоном Баттістою Альберті в творі «Про архітектуру» (1452), де він припустив, що ієрогліфи були втраченою універсальною мовою.
«Гіпнеротомахія Поліфіла» (1499), – сновидійний роман, який користувався величезною популярністю ще кілька століть і вплинув на багато творів мистецтва – саме в ньому були використані єгипетські ієрогліфи та тогочасне трактуваня символів землі пірамід.
папа Олександр VII
Великим любителем «Гіпнеротомахії» був філософськи освічений, наступний після Інокентія Х, папа Олександр VII. Саме він звернувся до скульптора Лоренцо Берніні з тим, щоб той виготовив для привезеного давньоєгипетського обеліска постамент у вигляді слона, на зразок того, який описується в книзі. Зараз обеліск (1667) стоїть на площі Мінерви в Римі.
Статуя слона з обеліском на площі Мінерви. Рим. Робота Лоренцо Берніні 1667
Якщо поглянути на гарнізонний храм святих Петра і Павла з такого ракурсу, то все те, незрозуміле та наче таке, що не стосується християнства, на перший погляд, для перехожого, стає на свої місця.
Не кажучи вже про обеліски з хрестами і без, назовні, всередині ми також можемо помітити й багато інших неоднозначних символів , які були запозичені з давнини.
У 1740 році проведено ґрунтовну реконструкцію. Власне тоді на місці бічних каплиць з’явилися нави, стіни й склепіння отримали фресковий розпис, який виконали художники Франциск та Себастян Екштайни — вихідці з міста Брно в Моравії. Ф. Екштайну належать чотири композиції на склепінні головної нави, після його смерті у 1741 р. роботу продовжив син Себастьян, який виконав фрески над хорами і бічними навами.
Латинський напис на звивині вгорі гласить: magnum nomen tuum in fortitudine, що означає: “Рівні тобі, о Господи немає! Великий єси й велике твоє потужне імя! пр. Єремії 10:6
У стінописі бічних нав зображені сцени на біблійну тематику («Цариця Савська у возі з левом» у нартексі) та композиції з історії Львова. В одній з найвідоміших композицій «Облога Львова турками у 1672 році» зображено турецького воїна на тлі міської панорами, а разом з тим, поява у небі св. Ігнатія Лойоли та Станіслава Костки – рятівників міста. Сцени у північній наві збереглися у задовільному стані. Натомість у південній наві – значні втрати живопису, подекуди до 90 %. Зокрема, фактично знищена сцена апофеозу імператриці, з якої зберігся лише фрагмент з зображенням вежі костелу єзуїтів.
Серця з замковими щілинами та мечем посередині: один із безлічі типових для ордену єзуїтів символів.
Напис : Et tibi dabo claves regni cælorum (я дам тобі ключі від Царства свого) Євангеліє від Матвія 16:19
У храмі св. апостолів Петра і Павла. Антропоморфний місяць в руках ангела.
у храмі св. апостолів Петра і Павла. Антропоморфне сонце за монограмою імені МАРІЯ.
Зверніть увагу на рельєфне антропоморфне зображення сонця з обличчям позаду монограми “MARIA”
Гермес Трисмегіст, так званий “учитель Піфагора або предтеча Христа”. Зправа: антропоморфні сонце і місяць з обличчями.
у храмі св. апостолів Петра і Павла(костел єзуїтів):«Цариця Савська у возі з левом» у нартексі(бічна нава)
Образ Цариці Савської нагадує нам про фрігійську богиню Кібелу. Деякі дослідники вважають, що біблійна історія про царицю Савську надзвичайно загадкова, тому, що царицю частіше зображають як богиню Сабейського царства. Тут вона зображена з короною на колісниці, запряженій двома левами.
Богиня на колісниці з левами, – архетипічний та своєрідний символ, до якого міг вдатися далеко не кожен іконописець чи маляр у місті, якщо він не знав його походження.
У центрі площі Сибелес у Мадриді, зведений фонтан з колісницею богині Кібели. «Вічна наречена Мадриду», як називають фігуру богині місцеві жителі, по праву визнається символом колись найсильнішої морської держави.
Бронзова статуетка Кібели . Музей Метрополітен Нью Йорк.
Головні атрибути богині Кібели — золота колісниця, запряжена левами, і корона у вигляді зубчастої вежі. Оточення її складали корибанти і курети, дикі пантери і леви. Кібела виступала як дарувальниця родючості, володарка гір, лісів та звірів.
У III ст. до н. е. культ Реї під ім’ям Великої Матері потрапив до Риму. Реї-Кібелі були присвячені дуб і сосна, постійним її супутником вважався лев. Зображували її в постаті жінки з короною та тимпаном.
Найбільшу пишність святам на честь богині набрали в епоху імперії. Саме тоді в епоху особливого розвитку релігійного синкретизму Кібела стає покровителькою добробуту міст і взагалі всієї римської держави.
Отже, можна зробити висновок, що хоча й привезених із Єгипту обелісків у Львові немає та колишній котел єзуїтів частково “списаний” з італійського храму, все ж таки він залишається унікальним зразком в архітектурі Європи, до того ж, не тільки східної.;-)
Остап ХМАРНИЙ
Джерела: