Велика Шахівниця: звідки взявся Є… “безвіз”?
20 березня 2017 р. помер Девід Рокфеллер — легенда, людина, якій приписували ледь чи не всесвітню владу. Трильйони доларів величезного багатства дозволяли йому вибудовувати плани зі створення Єдиного Світового Уряду.
Дід покійного нещодавно Рокфеллера Дж. Д. Рокфеллер, був засновником одної з перших нафтодобувних компаній “Standard Oil”. Компанія швидко досягнула статусу монополіста та контролювала на початку ХХ ст. ринок нафти у США. У той же час статки діда Рокфеллера вже перевалюють за 1 мільярд доларів, що беручи до уваги інфляцію, що тепер становило б більш ніж 350 млрд.
В 1911 році антимонопольна комісія розділила компанію приблизно на 32 менші компанії, що спеціалізувалися на конкретних регіонах всередині країни. Багато з цих ресурсно-добувних компаній живі й досі. Наприклад Exxon Mobile, Chevron, і BP, що утримуються з активів колишньої нафтодобувної компанії Amoco.
Спочатку в кожній із нових корпорацій сім’я Рокфеллерів зберігала значну частку, але з часом ця частка зменшилась — якісь акції продавались, якісь витрачались і зараз загальні статки нащадків найстаршого Рокфеллера оцінюються у 30-50 мільярдів доларів, — в залежності про який вид заощаджень іде мова.
Однак сама сімя їх налічує 200 родичів, а отже кошти здаються не такими вже й надто захмарними при розподілі їх на кожного.
Статки недавно покійного Девіда, налічують близько 3 млрд.
То хто ж такий Девід Рокфеллер?
З 1961 по 1981 рік мільярдер очолював одну з наймогутніших та впливових фінансових корпорацій у світі — “Чейз Манхетен Банк”. Зараз ця корпорація називається Дж. П. Морган Чейз. На сьогодні її активи — це більш ніж 2 трильйони доларів.
Однак у випадку з Девідом — гроші вторинні — первинна ідеологія.
Ще навчаючись у Гарвардському університеті він потрапив до кола місцевих марксистів троцькістського відгалуження. Прихильників перетворення всієї природи людини і створення кращого нового світу. Суть ідеального світу майбутнього за прибічниками Троцького, доволі влучно проілюстрована у романі Олдоса Хакслі ” “О, пречудовий новий світ”.
До речі в сучасній політиці також є дуже багато прихильників такого напрямку руху, наприклад — Хілларі Клінтон.
Однак найцікавіше починається з глобальних організацій, які довгий період очолював Д. Рокфеллер.
Рада з міжнародних відносин — така організація, котрій найчастіше приписують статус Світового Уряду.
Насправді ж Рада просувала інтереси фінансових еліт по обидва боки океану.
Надаючи підтримку проектам із ведення міжнародної вільної торгівлі, глобалізації, та великим транснаціональним корпораціям.
Саме за сприяння Ради і особисто Девіда Рокфеллера й народився Європейський Союз.
Рада усіма можливими способами лобіювала серед європейських держав ідею створення єдиного Євро-простору. Саме за підтримки Ради, в Європі з’явилася Зона Вільної Торгівлі в Північній Америці, яка дозволила зробити Канаду економічним васалом США, а Мексику основним постачальником дешевої робочої сили.
В 1972 році Девід Рокфеллер заснував Трьохсторонню Комісію куди увійшли такі одіозні особистості, як Збігнєв Бжезинський та колишній голова ФРС США Алан Грінспен. Офіційним завданням організації була допомога країнам Європи США та Японії. Головною ж, неофіційною ціллю товариства була побудова Нового Світового Порядку. Ані Збігнєв Бжезинський, ані Рокфеллер не приховували цього, навпаки: Девід прямо в своїх мемуарах називав себе інтернаціоналістом і прихильником нових цінностей, а Бжезинський написав ряд книжок, у яких завжди акцентував на глобалізації. Найбільш вичерпне пояснення їхніх цілей та взагалі терміну Новий Світовий Порядок, можна знайти в книзі Збігнєва Бжезинського —
“Між двох сторіч. Роль Америки в технотронну еру”
фото Бжезинський Збігнєв – американський політолог, один з архітекторів євразійської геополітики США. За офіційною біографією16 народився у Варшаві (Польща) у 1928 р. в родині дипломата, консула уряду Пілсудського в Україні Тадеуша Бжезинського. За іншою версією біографії – народився в Харкові, за місцем служби батька імешкання родини. Його батько, Тадеуш Бжезин- ський, народився в 1896 р. в Золочеві. Сам Б. в одному зінтерв’ю сказав наступне: “Я народився у Польщі, а родина батька похо- дить із Жовкви, на Львівщині. Мій батько народився в Пере- мишлі і я є Почесним громадянином Перемишля. Тому для мене велике значення мало відвідання Львова з приводу присвоєння звання Почесного громадянина міста Львова”. Б. мешкав у Франції та Німеччині, потому, після призначення батька в 1938 р., переїхав до Канади. Отримав ступінь бакалавра та магістра в Університеті Мак-Ґілла (відповідно в 1949 та 1950 р.), згодом – ступінь доктора філософії в Гарвардському університеті (1953). У 1958 р. одержав громадянство США. З 1966 до 1968 р. Б. був членом Ради Політичного Планування (Policy Planning Council) Державного департаменту. На час президентської кампанії 1968 р. Б. був головою Спеціальної Комісії Губерта Г.Гемфрі (Hubert H.Humphrey Foreign Policy Task Force). З 1973 по 1976 р. брав участь у заснуванні Тристоронньої Комісії разом із Девідом Рокфеллером і став її директором. Тристороння Комісія була групою видатних політичних, бізнесових та академічних діячів зіСполучених Штатів, Західної Європи та Японії. Метою комісії було зміцнення взаємовідносин між цими трьома найрозвинутішими регіонами вільного світу. Членом ТристоронньоїКомісії був і майбутній президент Джиммі Картер. Коли він проголо- сив висування своєї кандидатури на пост президента 1976 р., Б., який критикував зовнішню політику Ніксона-Кіссінджера, став його головним радником з питань зовнішньої політики. Після перемоги 1976 р. Дж.Картер призначив Б. державним радником з безпеки.
Рокфеллер завжди був головним рупором глобалістів, проте було й те про що він не міг або не хотів говорити. У такому випадку його словами говорив Збігнєв Бжезинський.
Головною ціллю їх діяльності було об’єднання всього світу на американській основі, що прирівнюється до імперіалізму, над чим наприклад, працював Більдербергський Клуб, що є мозковим центром сучасного транснаціонального капіталу, де розробляються рішення чи так звані “рекомендації”, щодо впровадження певних ідей у світі. Саме в рамках діяльності цього клубу була вироблена стратегія щодо обмеження народжуваності в світі, курс на відкриті кордони та введення безвізових режимів( в якості “рекомендацій” ЄС), та впровадження нових цінностей — типу ЛГБТ, фемінізму, Child-free й пропаганди споживацтва.
Більдербергський клуб – міжнародна неурядова мондеалістська організація. Об’єднує світових олігархів для спільної координації у сфері глобальної політики, економіки й засобів масової інформації з метою встановлення “нового світового порядку”. Клуб був створений у травні 1954 р. у голландському місті Остербеек у готелі “Більдерберг”. У таємних засіданнях беруть участь багато державних діячів і політиків, що виступають за проект “Світового Уряду”. В ідейному плані проводить політику, близьку до аналогів “Ради зовнішніх зносин” (США) на рівні олігархічного “інтернаціоналу”.
Яку політику США може проводити стосовно країни, що розташована за океаном, на периферії Європи з Росією, спитаєте ви?
У першій своїй книжці, що видана й перекладена при підтримці філософського факультету
Львівського Національного університету ім. І. Франка,
Міжнародного фонду «Відродження» та журналу «ПІК»., Збігнєв Бжезинський, дає відповідь на це запитання.
Мало того, хоч колишній головний радник президента США Дж. Картера з безпеки починаючи з 1976 року, в такій концепції геополітичного простору як його “Велика Шахівниця” зі своїми правилами, гравцями та фігурами позбавляє Україну ролі “гравця”, він не соромиться того, що сам родом з Галичини.
Його батько, Тадеуш Бжезинський, народився в 1896 р. в Золочеві. Також Бжезинський в одному з інтерв’ю сказав наступне: “Я народився у Польщі, а родина батька походить із Жовкви, на Львівщині. Мій батько народився в Перемишлі і я є Почесним громадянином Перемишля. Тому для мене
велике значення мало відвідання Львова з приводу присвоєння
звання Почесного громадянина міста Львова. Мушу визнати, що свого часу мій батько воював за місто Львів. Він казав мені, що для українців і поляків це була братовбивча війна, зиск із якої мали сторонні сили. Мій батько працював дипломатом у Харкові під час страшних репресій, так званої “єжовщини”. Він мені розповідав про винищення української інтеліґенції. Тому ще з дитинства я зберіг глибоку пошану до національних почуттів українців. Наприкінці 70-х я очолював Раду національної безпеки США та звертав увагу президента Джиммі Картера на потребу розв’язати українську національну проблему. Через це незалежна Україна має для мене і сентиментальне, і політичне значення. Тому я вважаю за необхідне працювати для посилення й усталення величезного значення України в Європі, яке здійснюється через побудову Української держави та її участь у творенні нової Європи. ”
Звання “Почесний Громадянин Львова” директор Трьохсторонньої Комісії, Бжезинський отримав 26 лютого 1998 року.
Коли в середині 1990-х років відкрили доступ в історичні архіви Львова до документів, з яких зняли гриф «таємно», до цих установ почалося паломництво іноземців. Вони розшукували свої загублені родоводи, маєтки, могили тощо. Саме тоді до Львова з приватним візитом прибув відомий політик Збігнєв Бжезинський. Він мав конкретні наміри відшукати могилу свого діда. З цією метою 1998 року побував у Державному історичному архіві у Львові.
«Ми двоє з тодішнім (уже покійним) директором архіву Орестом Мацюком супроводжували поважного гостя, — пригадує історик Іван Сварник. — Збігнєв Бжезинський запам’ятався своїми манерами аристократа. Приємний і легкий у спілкуванні. Він дуже прихильно, із симпатією ставився до українців, відвідав Жовкву, побував на могилі свого діда».
Щойно вийшла в світ його знаменита «Велика шахівниця». Вона наробила в Росії найбільшого розголосу й спричинила скандал. Вже тоді, 15 років тому, Бжезинський заявив всьому світові, що Росія можлива як імперія лише разом із Україною, без України Росія ставатиме все більш азійською і продовжить втрачати своє значення як світова наддержава. Це було пророче попередження нам, українцям, щоб відкинути ілюзію того, що Росія випустила нас зі своїх лещат. Але у Львові тоді панувало національне піднесення, місцеву пресу заполонили матеріали про наше історичне минуле, що діяли на свідомість галичан, як джерельна вода для спраглого. Тоді приватний візит до Львова Збігнєва Бжезинського, найбільшого ворога Росії, національно свідомі депутати Львівської міської ради радо вітали й прийняли рішення присвоїти визначному політику з українським корінням звання «Почесний громадянин Львова».
2 листопада 1999, в Українському посольстві у Вашингтоні відбулася врочиста церемонія вручення премії Ліги українських меценатів імені Василя Симиренка відомому американському політологу Збігнєву Бжезінському.
Заснована Лігою меценатів премія присуджується за сприяння торжеству української ідеї, за допомогу в творенні доброго імені нашої держави в світі. Першим її лауреатом названо Збігнєва Бжезінського
Фінансову частину премії (п’ять тисяч ам. дол.) п. Бжезінський передав до Львівського університету для підтримки програми навчання економістів та менеджерів.
Бжезинський і Дугін (джерело)
Самому Бжезинському зараз вже 89 років, а отже він теж як не крути, вже надто далекий від нових тенденцій. Постає питання:
Невже відбувається зміна еліт?
На превеликий жаль, відбувається зміна поколінь, а не еліт, зрештою, в сучасної молоді є шанс змінити світ саме зараз, а знаючи передісторію створення всіх таких нових понять, як Європейський Союз чи Зона Вільної Торгівлі, підміни цінностей, їй важче буде піддатись омані гачка кредитного рабства та легше буде творити нову незалежну державу.
ОСТАП ХМАРНИЙ
Джерела:
- http://academy.gov.ua/NMKD/library_nadu/Biblioteka_Magistra/41c22f0b-8e91-424a-b9cb-199b5402b52d.pdf
- http://www.viche.info/journal/5270/
- https://day.kyiv.ua/uk/article/panorama-dnya/zbignieva-bzhezinskogo-viznano-borcem-za-ukrayinsku-ideyu
- Сенченко М., Гастинщиков В. Таємні товариства: міти та реальність (2007)
- Сенченко Н. И. Неведимый заговор против человечества (Киев, МАУП, 2007)
- https://www.youtube.com/watch?v=hQEp7jqRhyQ
- http://aps-m.org/wp-content/uploads/2017/03/Bjezinski.Velyka-shahivnytsia.pdf
- http://www.ji.lviv.ua/n14texts/brzez-pr.htm