«Ховевей га-дат»
Для тих, хто цікавиться загадковими сецесійними кам’яницями Львова, важко буде проминути повз будинок під номером 71 на вулиці Івана Франка, хоча більшість львів’ян проходять там і навіть заходять туди чи не щодня – та й не дивно, адже за радянських часів тут був магазинчик “Спорттовари”, а тепер “Телефончик” і крамниця канцтоварів.
Насамперед, увагу перехожого може привернути скульптурне оздоблення у вигляді фенікса з лаврами в дзьобі, рельєфів драконів у різних позиціях, та бородатих облич старців, що дуже нагадують єврейських мудреців. Однак, найцікавіші деталі — це прикріплені до стіни факели з іржавим вогнем.
Сецесійна кам’яниця на вул. І. Франка 71 (Зиблікевича, 43). Фото: Остап Лещук
скульптурне оздоблення сецесійної кам’яниці на вул. І. Франка 71 (Зиблікевича, 43). Фото: Остап Лещук
дракони й симаргли в скульптрному оздобленні сецесійної кам’яниці на вул. І. Франка 71 (Зиблікевича, 43). Фото: Остап Лещук
скульптурне оздоблення кам’яниці на вул. І. Франка 71 (Зиблікевича, 43). Фото: Остап Лещук
Сецесійна кам’яниця на вул. І. Франка 71 (Зиблікевича, 43). Фото: Остап Лещук. (Факели)Отже, яким було первісне призначення цієї будівлі? Невже синагога?
Кам’яниця була спроектованою Тадеушом Обмінським, членом фірми Міхала Уляма, у співавторстві зі скульптором Францішеком-Томашем Бєрнатом, 1911 року. Францішек Томаш Бернат (1879 – після 1939 точна дата смерті невідома) народився у Львові. Навчався у львівській ХПШ (1897–1901), був учнем П. Гарасимовича та Ю. Белтовського. Протягом 1908–1939 років Бєрнат керував власним закладом, що займався архітектурно-скульптурним оздобленням у Львові. Виконував барельєфи та статуї для декорування будинків, а також паркову скульптуру, надгробки. У 1909 році Бєрнат розмістив десять барельєфів на міфологічну тематику на фасадах кам’яниці на вул. Ставропігійській, 4 (ріг вул. І. Федорова, 6). Ці композиції, що мають іноді фривольно-еротичний зміст, викликали протести парафіян сусіднього костелу домініканців, але збереглись до сьогодні, на відміну від вирізьбленої в дереві статуї оголеного фавна, знищеної невідомим вандалом незабаром після її встановлення у вересні 1909.
Онан на фасаді кам’яниці на вул. Ставропігійській, 4 (ріг вул. І. Федорова, 6) фото
рельєфи на фасадах кам’яниці на вул. Ставропігійській, 4 (ріг вул. І. Федорова, 6) фото
на фасадах кам’яниці на вул. Ставропігійській, 4 (ріг вул. І. Федорова, 6) фото
У тому ж 1909 році й на початку 1910, Бєрнат виконав найвідоміші свої твори: статуї та рельєфи на середньовічні й театральні мотиви на фасаді й в інтер’єрі будинку театру “Казино де Парі” (нині театр ім. Леся Курбаса) на вул. Рейтана, 3 (тепер вул. Леся Курбаса). На фасаді будинку, спорудженого за проектом архітекторів Зигмунта Федорського і Станіслава Мацудзінського, скульптор встановив узгоджені зі стилістикою архітектури гротескні маскарони й статуї, що вільно інтерпретують середньовічні образи. Подібні теми були розгорнуті далі, в оформленні залу глядачів, що нагадував внутрішнє подвір’я феодального замку. Балкони овального залу з низкою лож і портал сцени Бєрнат оздобив фігурними рельєфами в м’яких, плинних сецесійних формах (на жаль, вони були знищені після 1945).
“Casino de Paris” тепер театр імені Леся Курбаса, вул. Леся Курбаса 3. фото
Сповнені фантазії, гумору та іронії скульптури “Casino de Paris” і будинку на розі вул. Федорова та Ставропігійської, в яких авторство Бєрната документально підтверджене, можуть служити опорним, вихідним пунктом для виявлення інших його львівських творів. Всім їм властиві прийоми гротеску та експресії, лінійно-орнаментальної декоративності у дусі сецесії, вільна інтерпретація іконографічних сюжетів та стилістики середньовіччя й бароко. Вірогідно, Бєрнат був автором кам’яних горгулій та химер на фасадах міської школи ім. Г. Сенкевича (1907, тепер вул. М. Залізняка, 21) та вілл на вул. М. Глинки, 5–7 (1909, тепер готель “Замок Лева”), грифонів та слонових голів на будинку на вул. Братів Рогатинців, 14 (1912), маскаронів на фасадах кам’яниць на вул. Огієнка, 18–18а (колишній готель “Elite”, 1911), Саксаганського, 14 (1911), Мартовича, 4 (1909). На замовлення архітектора З. Федорського Бєрнат у 1909 році виконав фігуру орла на фасаді будинку на вул. Зеленій, 46, а в 1913 – декоративно спрощений горельєф “Вершник” на аттику кам’яниці З. Федорського на вул. св. Софії, 56а (І. Франка, 144).
будинок на вул. Зелена 46 фото
вул. Івана Франка, 144 фото
Гострі форми і гротескна образність виказують руку Бєрната в оздобах будинків, поставлених за проектами архітектора Валерія Шульмана в 1910-1912 роках. Це, зокрема, барельєфи з фігурами збирачів винограду на фронтоні кам’яниці на вул. Пекарській, 49, рельєфи з путті на будинку на вул. К. Левицького, 11, 11а, 15 та путті, що пливуть на морських потворах на будинку на вул. Шептицьких, 17. Після Першої світової війни Бєрнат продовжував співробітничати з львівськими архітекторами, хоч вже і не так активно.
Сецесійна кам’яниця на вул. І. Франка 71 (Зиблікевича, 43). Фото: Остап Лещук.
З понад сотні старих синагог у Львові, до наших часів збереглись лише дві з них: “Бейс Аарон ве Ісраель” та “Хадашим” або “Янкере Гланцер Шул”. Однак, коли в 2012 році один мешканець житлового будинку на вул. І. Франка 71, затіяв у своєму підвалі ремонт і почав обдирати штукатурку, то помітив під цим шаром якісь дивні малюнки та написи на івриті. Житель, одразу ж, вирішив звернутись до фахівців.
В управлінні охорони історичного середовища Львівської міської ради було зроблено фотофіксацію малюнків й законсервовано їх. Фотографії передано в Інститут “Укрзахідпроектреставрація”.
Стеля в кімнаті молитви. Підвал кам’яниці на вул. І. Франка 71
Як виявилось, такий розпис є типовим для східної стіни в Східноєвропейських синагогах. Два леви, корона і кам’яні скрижалі зазвичай зображені над ковчегом завіту. Було очевидно, що кімната була місцем молитви для єврейського народу. Якщо б не одне але… Дещо-таки здалося фахівцям незвичайним: замість того, щоб прикрашати східну стіну, фреска чомусь зображена на стелі, та ще й у підвалі, куди майже не потрапляє природне сонячне світло.
Можна було б подумати, що це була темна кімната для молитви під час Другої Світової Війни. Тим не менш, якщо логічно подумати, то малюнок був надто ретельно та акуратно написаним, як для важких воєнних часів.
Розпис на стелі в кімнаті молитви. Підвал кам’яниці на вул. І. Франка 71
Отже, найбільш імовірно, це був приватний молитовний зал або штібель для єврейських сімей, що жили поблизу. Можливо, вони вибрали таке місце для молитви, бо не мали можливості орендувати кращого або ж самі проживали а рівні першого поверху і вище.
Вислів “Ховевей га-дат” на івриті, вживається, коли йдеться про тих, що”вшановують бога”, що власне він й означає дослівно та стосується звичайних віруючих, але аж ніяк не монахів-ортодоксів, а тому — це не назва синагоги, про що, на жаль, можна прочитати в більшості інтернет-ресурсів сьогодні.
Остап Хмарний
Джерела: