25%

Ми заїхали у захаращений двір якогось будинку, неподалік від набережної. Я зупинив мотоцикл, завіз його за білизну, що звисала з мотузок обабіч, та поставив на підніжку. Мені до ніг кинулося двоє худорлявих смугастих котів. Ліза постукала в двері з різним інтервалом у паузах, я здогадався, що це не просто постукування. Двері відчинив смуглявий чоловік, з чорним волоссям, років 30-35-ти.
— Вам краще вдягнутись — мовив той здивовано глянувши на мене, тоді усміхнувся в бік Лізи, — скільки літ, скільки зим… Все ясно, проходьте — та махнув рукою всередину. Ми пішли слідом за ним. Тоді він показав нам де душ і запропонував помитись.
Після того, як ми по черзі змили з себе всю нічну кіптяву й бензин, копт одразу ж повів нас на другий поверх сходами.
— Почувайте себе як удома.
Згодом той запропонував піднятись іще вище.
Спекотний день нагадував про себе, хіба що, світлом з вікна, що падало на стіл, за яким він велів нам сідати. Запахло кавою. Напарник Лізи саме зварив її. Горище з умивальником, чимось на кшталт запасної кухні, більше нагадувало якусь майстерню.
— Юрій, — назвав він своє ім’я
— Олекса, — відказав я.
— Що ж, розповідайте, що привело вас в таку далечінь, — сказав той і глянув мені у вічі пронизливим поглядом.
Ліза поправила рукою волосся.
Я почав розповідати йому все за порядком, починаючи від мого зацікавлення сюжетом про створіння, що викрадає людей. Юрій, тим часом, вилаявся, розливаючи вміст турки горнятками, вочевидь, обпікся.
Він із суворим виразом обличчя відпив кави з горнятка у правій руці й закурив, сівши разом з нами за стіл.
— Тих людей варто було підготувати до того, — чоловік зробив невелику паузу; задумався, — що рано чи пізно вони зіткнуться з такими сутностями на Землі, котрі будуть їх просто спалювати живцем, самою тільки присутністю поруч, якщо їхня свідомість залишиться такою як раніше.
Коротше, дуже багато людей, навіть твоїх земляків, зокрема, українських вчених, — він нахилився ближче, над столом, і пристально глянув мені у вічі, — просвітлені в цій царині. Я можу називати низку прізвищ, та що з цього випливає? Все, що ти вважав беззаперечною правдою, виявиться — суцільною брехнею.
Що ж, — він знову замислився, наче підбирав влучний початок, — зображення звіра Сета, вперше трапляється на булаві, так званого, фараона Скорпіона, хоча в єгипетській мові сам тільки ієрогліф, що має багато прихованих шарів значень, який позначає цю сутність, піктограма — визначена такими словами, як: дикий, злий, лютий, жорстокий.
Згодом створіння згадується в більш пізніх, арабських текстах, як “салава”
Цікаво, що російський мат “шалава” — яким часто називають жінок вільної поведінки, також від слов’янських коренів слів, що мають такий самий відтінок значень — від “лютий”, до “того, що вводить в оману” або зводить з розуму.
Очевидно, що всі ці значення відповідають ролі самого бога Сета в більш пізній давньоєгипетській міфології, якщо розглядати це з погляду твоїх знань про неї, адже первинно він був захисником бога сонця Ра, коли той блукав підземним світом (після заходу), від злого змія Апопа. Потім він почав утотожнюватись з тим же змієм, тобто злом, як у прислів’ї — “з ким поведешся, того й наберешся”, адже претендував на першість, так як тільки він міг захистити сонце від змія темряви, що кожного вечору ковтав його. Ра швидко знайшов йому заміну, і бог став повелителем поганої погоди, іноземців та піщаних бурь.
Та іпостась бога Сета, що перемагає змія Апопа, тим часом, перетворилась на Гора, звідки й слово “герой”, а в християнстві — Георгій Змієборець.
Взагалі, гностики вважали змія Едему позитивним персонажем, адже він дав людині знання про добро і зло, одним словом — гнозис.
Він зупинився, загасив цигарку в попільничці.
— До того ж, в біблійних переказах Сет постає як третій син Адама і Єви. Наприклад, в середньовічних біблійних легендах, Адам посилає свого сина Сета на пошуки чарівного Єлею Милосердя, який врятував би Адама від старості та смерті. Сет повертається з насіннями Дерева Життя, яке він закопує разом з померлим до того часу батьком. Така складна павутина символізму, була тою силою, якою спокон віків послуговувались маги: з насіння проросли пагони, що стали деревом згодом, з якого був зроблений хрест, на якому розіпнули Ісуса Христа.
Всі релігії світу розповідають нам про так звану боротьбу з драконом на небесах, після чого, він був скинутим у пекло, а точніше — під землю.
Монолог копта порушила Ліза. Вона поставила статуетку на стіл, повернулась у мій бік та сказала:
— В білих прожилках у каменях всередині статуеток є елемент Іридій, що в земних породах трапляється украй рідко. Тому вже віддавна є індикатором космічного, тобто ніби-то метеоритного походження зразків у яких він міститься у великій концентрації.

 

Юрій простягнув руку в напрямку фігурки.
— Можна глянути?
Взяв її з дозволу Лізи, почав розглядати.
Вона використовувалась племенами як оракул, для передбачень.
Він стис виріб обома руками й потримав, закривши очі. Дим від недопалка почав обволікати фігурку в руках копта ледь помітними смугами.

— Йдеться не тільки про цю країну, в кожному місті світу є система підземних ходів, якими послуговуються хранителі знань, а пекло тут, на Землі, якщо й справді, глянути на все це таким поглядом, песиміста; перед нами постане незвична картина: вийде так, наче ми й справді є героями науково-фантастичного роману, адже такі соціально розвинуті створіння як мурахи, комунікують миттєво й співіснують у колоніях, як єдиний живий організм, а ми спілкуємося на відстані за допомогою останніх досягнень техніки, які, зрештою, копіюють принцип роботи нашого ж власного мозку, не кажучи вже про його можливості.
Відомий своїми нігілістичними теоріями пояснення виникнення всесвіту з точки зору науки Стівен Хокінг, вже перед самою смертю змінив свою думку з приводу природи чорних дір. Він дійшов висновку, що інформація, яка потрапляє у чорні діри не знищується й не зникає безслідно, а що вони слугують порталами крізь які речі відсіюються, як через сито, для того щоб потрапити в новий інший світ. Цей новий світ заздалегідь готується ними так само, як ми добуваємо матеріал для будівництва. Щоразу, коли в цьому світі зникає щось, воно потрапляє туди. В прямому і переносному значенні — зникає й з’являється.
Єдине, що може об’єднати людство сьогодні, — це подорож у минуле до інопланетного вторгнення, яке відбулося ще кілька десятків тисяч років тому.
Я здивовано подивився на нього .
Він тяжко видихнув. Допив каву.
— Що ж. Як тобі пояснити… Нижчі рівні в пірамідальній структурі ієрархій, володіють мінімальною кількістю знань, і що вищий рівень знань, тим менше людей у них втаємничені.
Створіння, про яких я говорив, серед нас.
Це не якісь там науково фантастичні теорії, адже сфера їх зацікавлень, не матеріальний світ, а людські душі, а заради тих чи інших цілей, вони зможуть змінювати в цьому світі все що завгодно.
Якщо ти знатимеш, до прикладу, окультну анатомію, де всі зображення єгипетських зооморфних покровителів, просто відповідають конкретним частинам мозку, то зрозумієш, що єипетські піраміди, — не гробниці для фараонів. Саркофаги були занесені у них вже потім, проте, якщо знову ж таки співставити ці храми з будовою людського мозку, побачимо неабиякі відповідності. Саме тому й серед істориків побутує думка, що єгипетські фараони одночасно вважались богами. Боги через певні процеси, що відбуваються в нашому мозку й можуть діяти в цьому світі.
Ми стоїмо однією ногою на порозі відродження, а іншою — на краю прірви забуття. — мовив Юрій.
Я повернувся до Лізи:
— До речі, навіщо ти викрала статуетку?
– Не викрала, а перехопила. Усі ці створіння, боги, все це було тут спокон віків. Всесвіт й раніше був глобальним. Однак, це не просто нагадування, а те, що допоможе нам залишитися живими.
— Ти чув щось про інтернет речей? — спитав Юрій, — це пов’язано з сучасними технологіями, ти мав би знати. У давньому Єгипті, людям не потрібен був інтернет речей, адже вони були в гармонії з Всесвітом та вважали людину багатовимірною сутністю. Телекінез, телепатія — всього навсього можливості нашого мозку. Людина складається з 7 оболонок, і так як, перша — матеріальна оболонка вважалась земним проявом усіх інших, що може діяти в цій реальності, єгиптяни дбали про її збереження після смерті, для того, щоб ті могли повертатися в неї. Уже в гробницях вельмож Стародавнього царства ставилися кам’яні або дерев’яні портретні статуї померлого, які в разі знищення або пошкодження його мумії мали стати притулком для Ка — другої оболонки мертого, що становить його характер та інші особисті якості.
Портретна схожість статуї була дуже важливою складовою, аби душа – Ка могла впізнати її і вселитися в неї.
Боги також мали Ка. Бог Птах мав своє Ка в святилищі Мемфіса. Бог Ра мав 14 Ка — згідно з чоловічим та жіночим аспектами на індивідуально відображену енергію кожного світила (Сонця і Землі, Місяця, Меркурія, Венери, Марса, Юпітера і Сатурна).
Третя оболонка людини (староєгипетське Бі, Ба, Бе) – сутність людини, те, що називають «життєвою силою», душа-прояв, оболонка підсвідомості, яку в сучасній літературі часто називають «астральним тілом».
Ба утворюється з сукупності людських почуттів, бажань, емоцій. Ба з дивовижною швидкістю змінює свою форму під впливом кожного вияву відчуттів, почуттів, бажань і думок.
У Стародавньому царстві вважалося, що Ба володіють тільки боги, царі і первосвященики, тобто великі втаємничені.
Ба мислилося як щось, що існує окремо тільки після смерті великого втаємниченого. Ба – це енергія, яка оживляє статую або фетиш бога, мумію (при цьому Сах та Ба мислилися пов’язаними тісними зв’язками).
За допомогою цієї фігури я зможу знайти один із порталів, потрапляючи в які, зникали ці люди. Їх відбирали для експериментів.
Це дух старійшин племен Північної Африки. Кріфі, — сказав копт, і показав на фігурку.
— Колись вся ця земля була розділена на 42 номи — області, називалась не Єгипет, що означає — місце проекції бога Пта, а Кемет, тобто “чорна земля” у долині ріки Ніл.

Seated Figure (Nomoli), Arts of Africa, Oceania, and the Americas Medium: Soapstone The Michael C. Rockefeller Memorial Collection, Bequest of Nelson A. Rockefeller, 1979 Metropolitan Museum of Art, New York, NY http://www.metmuseum.org/art/collection/search/312191

Він ще трохи покрутив статуетку в руці, із закритими очима, зосередившись, а потім сказав:
— Для тебе буде зрозуміліше, якщо я скажу, що ці поділки на ній, мають дещо спільне з сучасним поясненням виникнення всесвіту, таким як “теорія струн”. Вже знаю, куди нам потрібно. Якщо не боїтесь звичайно, — та пішов сходами вниз.
Коли я спускався донизу, то перше, що зауважив, це величезна картина на боковій стіні. Раніше, чомусь, мій погляд пройшов крізь неї, можливо через те, що та невдало зливалася зі шпалерами.
Якась розмазня. Хаотичні лінії на білому тлі. Що це може бути? Схоже на шкільну класну дошку… Та вмить я згадав. Я вже бачив раніше ці витвори мистецтва. Сай Твомблі. Невже оригінал? Та ні, не може бути.

Картина Сая Твомблі в домі — ознака того, що можна бути впевненим — у господаря точно є гроші, та ще й чималі, особливо, якщо цей будинок використовується не за призначенням або він його рідко відвідує. Для тих, хто розуміється, це означає “я дуже багатий”. А на думку решти людей, всеодно начхати.

Коли копт відчинив гараж і запропонував нам умощуватись до своєї непримітної “лянчі”, в якій тільки багатий досвідчений автолюбитель зможе розпізнати замасковане “Ферарі” за звуком вихлопу, всі мої сумніви з приводу того, хто ця людина, розвіялись.

Сім’я Аньєллі, чия компанія виробляє автомобілі тої та іншої марок, почала виготовляти цю модель в 1980-х роках, коли ліві течії у політиці зробили нерозважливою демонстрацію свого багатства.

Схоже, Юрій нелегальний шукач скарбів, який продає їх багатим аукціонникам, тим самим грабуючи спадок своєї ж власної країни, адже через такі “скромні” атрибути розкоші відмиваються чималі брудні гроші.
Вже у салоні авто, він вимовив, наче читаючи мої думки:
— Доводиться якось заробляти собі на хліб, я виживаю, вибач. Та це не стосується нашої сьогоднішньої місії. До речі, ви часом не зголодніли? Бо нам доведеться перетнути чималий відрізок. Востаннє портал був відкритим у Каїрі.
Ми з Лізою перезирнулись.
— Я знаю одну забігайлівку тут неподалік… Одягніться. Хоча б у мої старі манатки.
Він кинув нам якийсь одяг, що виніс, коли ми виходили.
Згодом ми під’їхали, й справді, — до якоїсь забігайлівки, схожої на ту, з якої щойно, вночі, втекли.
Там Юрій спитав у Лізи, щось про її чоловіка. З їхньої розмови, я здогадався, що той працював у якійсь державній структурі, схоже, на розвідку. Згодом з’ясувалося, що той живе на острові Крит. Мені стало якось ніяково.
Як тільки-но ми пообідали й рушили далі, я заснув у авто. Прокинувся, вже у сутінках, від того, що несамовитий вітер, піщинками періщив у обличчя. Юрій саме насилу зачиняв шпарину віконця. Ми вже минули Аравійську пустелю, та прямували у бік Сахари. Зморшкуваті гори змінилися на піщані дюни. Раптом щось змусило Юрія заглушити двигун.
— Чорт! Саме через ці піщані бурі, тут в нас майже щомісячно прокладають нові дороги. Коли пісок замете цю трасу, ми вже не знатимемо шляху — ні туди, ні в зворотньому напрямку.
— Схоже, ми запізнились, — процідила крізь зуби Ліза.
— Виходимо. Іншого виходу в нас нема, — вирвалось у мене.
— Спокійно. Потрібно зорієнтуватись. Паніка тут ні до чого. Зараз кожен наш наступний крок може виявитись самогубством.
Він трохи помовчав, прислухаючись до шуму назовні. Видно було, що копт намагався зосередитсь, потупив погляд донизу.
Вимовив:
— Сет — мов чорний кабан, який щороку ковтає місяць. Гор Старший і Сет представляли Верхній і Нижній Єгипет. Вони часто зображувалися разом, що символізує союз Верхнього і Нижнього Єгипту. Сет був рівним Богу соколу (Гору Старшому, а не Гору, синові Ізіди), якщо не завжди його союзником. Гор уособлював денне небо, а Сет — нічне. В деяких місцях є зображення створіння з двома головами — одна з них яструба Гора, інша тварини Сета.

Хоча вони воювали, жодна зі сторін не могла перемогти, і вважалось, що ті продовжуватимуть битися до кінця часів, коли Маат буде зруйновано, а води Нуну (хаосу) охоплять увесь Всесвіт.
Він обернувся, тоді продовжив базікати. Зрештою, — в такі миті, це заспокоювало:
— Ти ніколи не задумувався, чому всі боги давнини зображувалися вправними навігаторами — на човнах, з цими хрестами, що символізують 4 сторони світу, сумочками, небесними картами сузір’їв, і тому подібне?
Уяви себе на їхньому місці. Ти потрапив на невідому тобі планету, внаслідок аварії, всі пристрої вийшли з ладу. Перше, що тобі потрібно зробити — це зорієнтуватись на місцевості.
Нестерпний моторошний звук, що дзвенів у повітрі все ближче й ближче до нас, нагадував обертання лопатей пропеллера. У дзеркалі заднього виду з’явились ледь-помітні обриси військового гвинтокрила. Через декілька хвилин, він завис вже над нами, та виринув попереду, змінивши траекторію, і приземлився неподалік.
Я згадав про свій пістолет, та торкнувся його крізь одяг.
З мороку піщаної заметілі виринув промінь ліхтарика і силует озброєного до зубів солдата. Він наближався у бік авто.
Юрій беззахисно підняв руки. Я насторожився.
Солдат підійшов ближче, вигукнувши щось арабською.
Посвітив на нас. Гукнув знову щось, зробивши жест автоматом. Юрій слухняно вийшов. Солдат одразу ж побіг назад, махаючи рукою, мовляв, йдіть за мною. Ми з Лізою по черзі вийшли з машини й пішли слідом. Чоловік допоміг нам залізти до вертольоту. Там було ще двоє солдат. Вони вели якісь перемовини. Юрію вдалось поговорити з ними. З’ясувалося, що відбувається те, чого він найбільше боявся: щось пішло не так й армія намагається приборкати якесь незбагненне явище природи.
Лопаті закрутились із новою силою й вертоліт злетів над піщаною заметіллю. Нами носило врізнобіч.
Раптом один із арабів проінструктував нас російською. Він сказав, що їм відомо хто ми такі й керівництво наказало доправити нас живими та неушкодженими на о. Крит. Ліза тривожно поглянула на Юрія. Вони двоє довго дивилися один одному в вічі, після чого, одночасно, перевели погляд на мене.

ДАЛІ БУДЕ…

Остап Хмарний

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *