Микола ІІ у Львові та… Свастика

Всупереч поясненням офіційної історії, про те, що І світова війна  розпочалась із вбивства Ерцгерцога Франца – Фердинанда сербом Гаврилом Принципом у 1914 році, причетність вбивці до таємної організації “Чорна Рука”, дає підстави стверджувати, що “війна, яка мала на меті покласти край всім війнам” була спланована задовго до цих подій.

“Починаючи з кінця XVIII ст., дієва формула нацьковування нації проти нації шляхом фінансування обох сторін, керувала політичним кліматом Європи, – писав дослідник Гріффін. – Гонка озброєнь тривала багато років … Вбивство Франца Фердинанда було не причиною, а спусковим механізмом ”

Хроніки з історії Львова 1915 року, наглядно ілюструють викривлення історії та використання окультних символів для розпалювання війн, а також  маніпулювання людською свідомістю.

Всім відомо, що тодішній Імператор Росії Микола ІІ та його дружина захоплювались містикою й езотеричними вченнями, про що свідчить бодай присутність Распутіна, при імператорському дворі й цілі легенди російських істориків вибудувані навколо розстрілу царської сімї, та мало хто задумувався про справжні причини поїздки Миколи ІІ у Львів  навесні 1915 року, а хто взагалі, міг помітити свастику на капоті автомобіля російського царя “праведника” з пам’ятних фотографій саме цього візиту?

 

9 квітня 1915 року. Російський імператор Микола ІІ приїхав до Львова. Його зустрів і рапортує генерал-губернатор граф Бобринський (зустріч відбулась на перехресті сучасних Личаківської та Пасічної)

Безсумнівно, Микола ІІ хотів продовжити політику русифікації його попередників, інтегруючи Галичину в склад Російської імперії, проте не делегації галичан до царського двору 15 березня 1915 року, ані доповідь про успіх російських військ у Перемишлі, не могли слугувати першочерговою причиною його поїздки на Західну Україну, адже зрозуміло, що такі делегації в ті часи швидко не формувались, та й їхати до Царського Села з Галичини на поїзді потрібно не один день, отже делегація була сформована галицьким генерал-губернатором Г. А. Бобринським набагато раніше, а взяття Перемишля використали в якості приводу.

Варто відзначити, що про плани Миколи ІІ відвідати Галичину,  не здогадувався майже ніхто з його оточення: ні комендант, ані охорона, ані його власна дружина.Олександрі Федорівній він сповістив про свої плани тільки телеграмою з поїзда: “Змінив початок програми — спочатку їду в Ставку, а потім у два інших міста, які я записав у своїй записній книжці”.

Ось чому, охорони в місті спочатку не вистачало, але згодом її збільшили за рахунок 5 сотень унтер офіцерів, які під керівництвом жандармських офіцерів мали займатись питанням безпеки імператора. Всіх «неблагонадійних» було запроторено до тюрем і звільнено тільки після того, як цар покинув Львів.

Очевидно Микола ІІ добре усвідомлював реакцію жінки на такі поїздки, оскільки вона переживала за те, що верховний головнокомандуючий Микола Миколайович “заступає імператора своєю тінню”.

У день від’їзду царя, вона писала:

“Дорогий мій, будь рішучим та впевненим у собі. Ти прекрасно знаєш, що варто робити й коли не згідний та впевнений у собі, пам’ятай, що правда на твоєму боці, відкрито висловлюй свою думку, й так, щоб вона переважила чужі. Хоча Микола й займає таке високе положення, всеодно ти вище за нього”.

Зрештою, ці переживання тодішньої російської імператриці були небезпідставними, адже відомо, що дядько Миколи ІІ, Микола Миколаєвич, Верховний Головнокомандуючий (1914-1915рр.), також був членом ордену мартіністів (1909 р.) і “Великокняжеської Ложі (з 1907 до 1917). Вже виконуючи обов’язки на державній посаді,  в російській армії він отримав прізвисько “Лукавий”, через надмірну жагу до влади і високомірний характер.

За задумом масонів мартиністів, Микола II повинен був “зректися престолу” (тут вже все давно вирішено), а великий князь Микола Миколайович повинен бути оголошений імператором Миколою III, існуючий уряд негайно розігнано, а його місце займе вже сформований уряд, проте щось пішло не так.

Та що там вже й говорити, про змову, коли сам Микола ІІ брав участь у спіритичних сеансах і вважався серед мартиністів “своїм”. Царське подружжя відзначило надзвичайні здібності Папюса (засновника ордену мартиністів). Французький окультист, відвідавши Царське Село, «викликав» дух Олександра III, який порадив царю безжально пригнічувати революцію.

Результат пошуку зображень за запитом "эмблема мартинистов "

Жерар Анаклет Венсан Анкосс (Папюс) Фото: Deucaleon / Wikipedia

Ще в січні 1913 році, Ленін писав Максиму Горькому: “Війна в Австро-Угорщині з Росією, була б надзвичайно корисною для революції у всій Східній Європі. Та малоймовірно, що Франц Йосиф та “Ніколаша” (мається на увазі саме дядько Миколи ІІ, князь Микола Миколаєвич) задовільнять нас в цьому питанні”.

А. І. Спиридович, стверджує, поїздка в Галичину була спланована великим князем Миколою Миколаєвичем, його підопічними князем Орловим (особистим водієм царя) і Янушкевичем, настільки ретельно, що з царського гаража, який згідно зі згадками в документах, налічував аж 56 авто, та як мінімум 5 що використовувались для поїздок особисто Миколи ІІ, вибрали тільки один автомобіль спеціально для цього.

Це був французький Delaunay Belleville, подарований імператору самим князем Орловим. Відзначимо, що в заводській комплектації свастики на капоті не було передбачено.

Спеціальну версію машини фірма виготовила в 1909 році. Автомобіль назвали Delaunay-Belleville 70 S.M.T. Абревіатура походить від французького Sa Majesti le Tsar – “Його Величність Цар”. За всю історію було вироблено всього чотири такі машини.
Управління Імператорського гаража зажадало від французьких конструкторів, щоб пуск двигуна проводився обов’язково з місця водія і” без зайвого шуму “. Така система, яка давала можливість в будь-яких умовах завести двигун, була на ті часи рідкісною, складною і дуже дорогою. Машина могла безшумно рушати з місця і проїхати тільки на запасі стисненого повітря, без запуску двигуна, до сотні метрів, що мало важливе значення перш за все з точки зору забезпечення безпеки.
Модифікації S.M.T. відрізнялися розкішшю. Зовнішні елементи обробки оформлялися “під золото”, на дверях – царські герби, в салоні – лакована шкіра. Аж до Першої світової війни ця машина залишалася однією з найрозкішніших у світі. Фірма Delaunay-Belleville поставляла свою продукцію президенту Франції Раймону Пуанкаре, грецькому королю Георгію I, іспанському королю Альфонсо ХIII. Останній подібний автомобіль був випущений в 1948 році.

свастика на капоті автомобіля Миколи II. Царське село, 1913 рік

До того ж, цікаво що Микола II наказав помістити свастику на грошові купюри Росії, щоправда, реалізований цей проект був вже згодом на «Керенки» номіналом 250 і 1000 руб., а потім більшовики випустили купюри вартістю в  п’ять тисяч і десять тисяч рублів з цим же знаком, просто скориставшись готовими зразками. Ці гроші були в обігу аж до утворення Радянського Союзу, яке, як відомо, було проголошено під кінець 1922 року.

Нарукавні нашивки Червоної Армії мали зображення свастики з абревіатурою РРФСР, офіцери і бійці Червоної Армії Південно-Східного фронту носили його з 1918 року.

 

нагородний знак командирів Південно-Східного фронту Червоної Армії в 1918-1920 рр.

 

Складаючи пазл у картинку:

Сва́стика (санскр. स्वस्तिक (svastika)) — стародавній символ у вигляді рівнораменного хреста із загнутими на 90° ліворуч або праворуч раменами, що трапляється в багатьох культурах. Назва походить від санскритських слів su («добре») і asti («буття»). У слов’ян звучить як побажання «щасти». Цей символ дуже поширений і найчастіше пов’язаний з Сонцем

Вважалося, що свастика приносить щастя, але тільки коли її кінці загнуті за годинниковою стрілкою (права свастика, або бонська). Якщо кінці заломлені проти годинникової стрілки, то свастика називається саусвастикою (ліва або буддійська) і має негативний вплив.

Саме на машині Миколи ІІ, була свастика з кінцями загнутими у негативному напрямку. Таку свастику часто малювала й дружина царя. Проте на грошах красується  протилежний знак.

ОСТАП ХМАРНИЙ

Джерела:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *