Знаряддя Бога

Молитва Святого Франциска з Ассижу починається зі слів ” Господи, вчини з мене знаряддя Твого миру”.

Що ж, цей рядок мабуть треба трактувати  висловом ” людина мислить, а бог креслить” й пояснювати як готовність віддати себе в руки Господа. Отже, з цього випливає, що укладач — один з перших миротворців, що виступаючи знаряддям Бога на землі “креслить”  його божественний задум.

Отже, він як і сучасні воїни Христа, дійшов аж до Єгипту з миротворчою місією, борючись проти тероризму мусульман. Під час V хрестового походу, ставши напівсліпим через хворобу повік, яку дістав на Сході, повернувся додому, де у нього 1224 року відкрилися рани Христові. Він приховував стиґмати від оточення і намагався впливати на нього більше прикладом власного благочестя і складанням молитов.

Прикрий випадок, що стався з Франциском повинен слугувати сьогодні знаменням для тих, чиї очі дивляться, та не бачать.

Знаряддям чи зброєю, якого миру чи світу, був Франциск Ассізький? Чи не “Нового Світового Порядку”?

Молитва,  про яку йдеться, тривалий час  приписувана самому засновнику францисканського  чину, й справді, в свідомості багатьох людей асоціюється з благочестивим святим. На жаль, однак, незалежно від того, наскільки вона відображає  думки Франциска, так і від того, що той відчував і як жив, він ніколи не писав нічого подібного. Огляд колекції творів святого покажуть, що цей твір не входить у ці зібрання.

Всі докази зводяться до свідчень створення молитви десь на початку ХХ століття. Немає жодних подібних творів чи бодай згадок про нього, що траплялися б до цього часу. Перша відома згадка про появу на світ молитви  походить із Франції 1912 року. В невеликому журналі під назвою La Clochette (Дзвіночок). Вона була опублікована в Парижі в католицькій асоціації, знаній як La Ligue de la Sainte-Messe (Ліга Святої Меси). Цю асоціацію в 1901 році заснував французький священик, отець Естер (франц. Esther Bouquerel ). Молитва мала заголовок ‘Belle prière à faire pendant la messe’ (гарна молитва для читання під час меси), й опублікована анонімно. Автором міг бути той самий отець, але його персона, для нас, на жаль, залишається загадкою.

 

У  1915 році, французькою мовою Папі Бенедикту XV цю молитву надіслав маркіз Станіслас де Ла Rochethulon.  Згодом, у 1916 році цей текст публікують у L’Osservatore Romano [щоденній газеті Ватикану].  Вже приблизно в 1920, французький францисканський священик надрукує її на молитовній картці разом із зображенням Франциска Ассізького зі зворотнього боку,  під назвою ‘Prière pour la paix’ (Молитва за мир), але не приписуватиме її святому. За роки двох світових війн, молитва поширюється Європою. Текст перекладають англійською.  Молитву охрестила ім’ям Франциска в 1927 році спільнота французького протестантського руху, Les Chevaliers du Prince de la Paix (Лицарі Принца Миру), що її фундатором  був Етьєн Бах (1892-1986).

 

Перший англійський переклад  “Молитви За Мир” з’явився в 1936 році, в книжці Living Courageously Кірбі Пейджа , соціального проповідника, письменника й редактора The World Tomorrow (Нью-Йорк).

 

Також, друкована копія цієї молитви з’являється в ХХ столітті у невеличкому італійському молитовнику, де як автор, зазначається Вільгельм Норман. Пізніше виготовлена священна карта ( католицька листівка з молитвою та зображенням святого) приписується Вільгельму Завойовнику. Отже, Франциска Ассізького ці слова, дивним чином, почали стосуватись тільки десь в середині ХХ століття.

Є достатньо беззаперечних доказів того, що чоловік на прізвисько Кардинал Спеллман натрапив на молитву в Італії та взяв її з собою на батьківщину, до Сполучених Штатів, де вона вже була надрукована під назвою «Молитва святого Франциска».

До того ж, стає зрозуміло, що латинський оригінал цього тексту просто на просто не існує.

Нинішній папа римський Хорхе Маріо Берґольйо, що 13 березня 2013 став 266-м Папою Римським, взяв тронне ім’я Франциск на честь засновника ордену францисканців Франциска Ассізького. Це ім’я досі не використовувалося папами.

 

На спеціальній аудієнції, яку він дав для ЗМІ у Ватикані, понтифік згадав мить свого обрання:

“Поруч зі мною сидів мій великий друг кардинал Хуммес, він обійняв мене, поцілував і сказав:” Пам’ятай про бідних! “- розповідав Франциск.

Водночас, ніхто не приховує того, що папа Франциск — єзуїт. На жаль, якби ми того не хотіли, та єзуїти не втратили свого значення в світі та  не відмовлялись від свого девізу “Ціль виправдовує засоби”.  Незважаючи на те, що сучасні єзуїти не надто виділяються своєю філософією на тлі інших католицьких орденів, частина критиків вважає, що єзуїти не до кінця відкинули прийняту в середньовіччі мораль, яка допускає досить вільне трактування різних речей і подій.

Сьогодні у Товаристві Ісуса налічується близько 20000 членів у 85 провінціях в 127 країнах світу.

І хоча в часи реформації вони, в своїх таємних обрядах посвяти присягали знищувати всіх протестантів, згодом будь яку хитромудру систему маніпулювання людьми, де суспільство побудоване за принципом гегелівської філософії (теза + антитеза = синтез) або згідно з висловом “розділяй і володарюй”, що пропонувала старі як світ  методи вербовки новачків у народі відверто почали називати “єзуїтськими”.

Тепер вже ні для кого не секрет, що католицька церква на чолі з папою всілякими способами пропагує ідею екуменізму, яка первинно була синтезом протестантського вчення про Церкву з ідеєю масонського універсалізму, сформульованим у концепцію на Ламбетських конференціях Англіканської церкви в 1888 і 1897 рр. Вона відштовхується від з так званої «теорії гілок», відповідно до якої всі християнські церкви рівні і кожна окремо, володіючи якоюсь частиною істини, в недосконалому вигляді є всього лише різноманіттям проявів єдиної Церкви. Щоб «реконструювати» єдину істину і затвердити єдину Церкву необхідно шляхом діалогу привести всі існуючі богословські вчення до певного спільного знаменника, в якості якого пропонується так званий «догматичний мінімалізм». Його коріння у  визнанні подібних положень в богословських текстах, включно зі Святим Письмом, апостольськими поняттями Нікео-Царгородського Символу віри, двома таїнствами (хрещення і причастя) і прийняттям єпископату як історичного факту. По суті, мова йшла про затвердження принципу толерантності по відношенню до доктрин інших церков і досягнення через політику компромісів зовнішньої єдності християнських конфесій. Термін «екуменізм», який розуміється в цьому сенсі, був введений членом методистської церкви США масоном Джоном Моттом (1856-1955)  на Всесвітній місіонерській конференції, яка відбулася в Единбурзі в 1910 р, та на якій і було започатковано цей рух.

Характерною і вирішальною рисою поширення «масової культури» був ринковий настрій, трактувати майже все лише як предмет споживання, підпорядкований економічним міркуванням. Сформована на засадах цього розуміння масова свідомість витісняла на периферію все, що не вписувалося в її стереотипи і чого не можна було використати в комерційних цілях. Відповідно, так почали лояльніше ставитися і не тільки до науки і мистецтва, а й до релігії. У свою чергу, як протест проти техногенної ери, дегуманізації суспільних відносин і відчуженість особистості від суспільства стала розвиватися «молодіжна контркультура», що своїм неприйнятті реальності вже заглиблювались у тотальне заперечення традиційних цінностей,  поставивши собі за мету повне звільнення особистості від будь-яких моральних обмежень, які перешкоджали вільному вияву її інстинктів.

У нових умовах церква, щоб зберегти свій вплив, пішла шляхом пристосування до ліберальних цінностей  сучасного суспільства, почавши підлаштовувати теологію під вимоги духовного вибору молодого покоління європейців. Цей процес «комерціалізації» релігії детально описав американський дослідник Пітер Бергер в кінці 60-х років. Він констатував, що релігійне розмаїття означає фактично формування вільного «ринку релігій», в якому плюралізм «поширюється і на зміст віровчення, тобто на товар, збувається суб’єктами релігійного ринку … Поки релігійні установи займають в суспільстві положення монополістів, зміст релігії визначається згідно з тією теологічною традицією, яка представляється переконливою і / або доречною для релігійного керівництва. Релігія завжди була схильна до світських впливів … проте ситуація плюралізму породжує нову форму впливу побуту, можливо більш потужну за своїм впливом на зміст релігії, ніж такі давніші форми, як бажання короля або класові інтереси: динаміку переваг споживача.

За допомогою тих же фінансових імперативів розгорталися Перша і Друга Світові війни, Третя, що досі продовжується у гібридному вигляді.

До того ж, сьоме і останнє послання в Одкровенні — це звернення до помісної церкви в Лаодикії, яка охоплює період з 1900 року до часу скорботи.

Вірш 14: І ангелові Лаодикії напиши: Так говорить Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива:

Цей потрійний опис Спасителя включає в себе:

  1. «Амінь». В єврейській мові це слово означає «істинно». Повне його значення – «остаточна істина», що представляє Христа як істину в останній інстанції.
  2. «Свідок вірний і правдивий». Це твердження відносить Христа до п’ятого вірша першого розділу, де Він названий «вірним», і також Він є свідком наших справ і віри перед Отцем.
  3. «Початок створення Божого». Оскільки Господь є початок всього творіння (див. Кол. 1:15);

Вірш 15: Знаю твої справи; ти не холодний, ані гарячий о, якби ти був холодний, або гарячий!

Віруючі цієї церкви переситилися і збагатилися, все знають і все бачили. Виконують всі «правила» Нового Завіту – дають пожертви, і десятину «рути, анісу і м’яти» (Лк. 11:42), приходять щонеділі, кидають копійку жебракові, повчають всіх «правильного» християнського життя, ви можете зустріти їх у фейсбуці або в контакті, на перших рядах багатьох церков. Вони повчають всіх і впевнені, що кожен з них «вихователь нерозумним, учитель дітям» (Рим. 2:20). Впевнені, що вже з ними-то все прекрасно! І тим жахливіший наступний вірш.

Вірш 16: Але, як ти теплий, а не гарячий, ані холодний, то викину тебе з Своїх уст.

Стан Лаодикії викликає у Бога таке неприйняття, що Його нудить від них і Він хоче виплюнути цю групу людей з Своїх уст. Тут вжито грецьке слово emev, що означає «вивергати, блювати, випльовувати», від якого походить слово «еметік», що означає «блювотний камінь». Блювотний засіб давали людям, щоб викликати у них блювоту. Теплі християни отруєні і отруюють інших, і є блювотним засобом для Христа.

Вірш 17: Бо ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і ні в чому не потребую нічого»; а не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий.

Ера Лаодикії в багатьох країнах характеризується достатком і процвітанням, безліччю народу і величезними грошима. В результаті люди, що живуть в цей час, зводять величезні церковні будівлі вартістю в десятки і сотні мільйонів доларів. Задумайтесь над тим, які суми грошей вкладаються в будівлі, що використовуються за прямим призначенням двадцять годин на тиждень.

Господь говорить лаодікійцям, що насправді вони нещасні, злиденні (духовно, хоча матеріально багаті), сліпі і голі люди. Людина витрачає сорок років на придбання багатства, і тридцять на те, щоб їм не скористалися інші люди. Лаодікійці також сліпі, бо не бачать потреби мільярдів людей, які страждають без Євангелія. З цієї причини вони нагі і зараз, і в вічності (див. 2 ​​Кор. 5:21). Христос звертається до них:

Вірш 18: Раджу тобі купити в Мене золота, що у вогні очищене, задля збагачення, і білу одежу, щоб одягнутися, і щоб не видно було ганьби наготи твоєї, і маззю від очей намасти очі твої, щоб бачити.

Порада Христа:

  1. «Купити у Нього золото, вогнем очищене, щоб збагатитись». Золото, вогнем очищене, – це «випробувана віра», яка повинна стати «дорожчою за смерть» (1 Пет. 1: 7).
  2. «[Купити] білий одяг» безсумнівно означає придбання «шат спасіння і одягу праведності» (Іс. 61:10). Святість і праведність пропонує їм купити Ісус. Цікаво те, що вони переконані, ніби з їх християнством все нормально, але Ісус впевнений, що у них немає ні святості, ні праведності!
  3. «маззю від очей намасти очі твої, щоб бачити». Очна мазь говорить про те, що їм потрібна допомога ззовні, лікування, перевірене на інших, очна мазь, якою пророки лікували Ізраїль. Можливо, саме тому в наших церквах катастрофічно мало пророків, людей, які не просто претендують на це, з дивними фантазіями, снами, баченнями і «покорою» (див. Кол. 2:18). Пророків, що несуть очну мазь, що зцілює зір християн!

 

Остап Хмарний©

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *