Лабіринт Велханоса

попередній розділ

— Звідки в моєму програвачі взялися якісь пісні невідомою мовою? — запитав я.— Це радіо! — вигукнула Хемера натискаючи кнопки.— Вимкни! Давай зробимо перевал! GPS в телефоні зламався…— Що? Як?Вона лазила в моєму телефоні недовго, після чого ввімкнула свій і врешті решт, через деякий час несамовитих налаштувань в розгублених роздумах вимкнула музику і вийшла з авто.— Що це в біса таке? — вилаялась Хемера й показала мені свої гугл карти.

— Де ми перебуваємо?

— В Карпатах поганий сигнал, якщо взагалі буває. Думаю треба діставати стареньку карту й включати свої запилені мізки.

Я поліз шукати карту позаду сидінь. На місці де щойно спала Хемера пахло духмяним волоссям.

Сутеніло.

Я ввімкнув світло в салоні, витягши мапу автошляхів, закрутив бокове віконце і глянув удалечінь.

На горизонті помітно було миготіння якоїсь зорі.

Венера з’являється разом зі сходом і заходом сонця на небосхилі, та обертається навколо своєї осі в зворотному напрямку до обертання навколо Сонця, на відміну від Землі та інших планет — єдина планета Сонячної системи, де Сонце сходить на заході і заходить на сході. https://ift.tt/1G9n7tB

Ранкова зоря богині світанку з’являлася також увечері, а її позашлюбним сином був Люцифер.

Вийшов з машини.

— Краще пройдемось на гору в розвідку, зекономим бензин, — сказав я, і жбурнув цупку паперову гармоньку всередину, взяв знизу рюкзак, вимкнув світло та пристукнув дверцята.

Ми пішли вглиб ущелини.

В скелястій западині, що наче вела стежиною догори заблукав козел. Чорний рогатий звір витріщався своїми диявольськими очима. З мить він чкурнув кудись в невідомість.

Піднявшись трохи вище зиґзаґами стежини повз кам’яні стрімчаки, ми досягнули скелястого підніжжя значно вищого пагорбу зі щілиною, прохолода якої так і вабила нас усередину.

— Скоро Великдень,— сказала Хемера, — Раніше наші предки вшановували богиню світанку й розквіту весни Еос, від якої й походить латинська назва жіночого гормону eostrogen*.

Ти знаєш, що воскресіння було символічним.

Я запитально глянув на неї.

— Прощенням, — пояснила вона.

— Відновленням сану після своєрідної тогочасної анафеми.

Я вдумався у слова Марини, але вирішив не зволікати й наважився підійти до ущелини першим, та одразу ж закляк, наткнувшись на здоровезний дивний череп якогось звіра чи демона. Моторошний кістяк істоти застав мене зненацька і я зупинився.

Коли я трохи оговтався від побаченого, холод пройняв моє тіло і я пригадав, що неподалік від Невицького наче було урочище Тепла Яма.

Буддистський володар підземного світу Яма Дхармараджа має рогату бичачу голову з трьома очима, що проникають в минуле, теперішнє і майбутнє*.

Перед Ашвінами у ведичній традиції були близнюки Яма та Ямі, брат із сестрою, що згодом ніби-то перетворилась на річку.

А в тибетських віруванях, богиня Ямі була дружиною владики пекла.

У Рігведі сказано, що близнюки Яма і Ямі сильно любили один одного.

Вони безтурботно жили на Землі, на якій вічно тривав день, проводячи час у своє задоволення. Одного разу Ямі повернулася додому і виявила Яму під деревом нерухомим. Ямі довго чекала пробудження, а тоді все ж спробувала розбудити брата, та все було марно. Тоді вона заплакала так сильно, що ризикувала затопити всю Землю своїми слізьми і Боги зійшли з небес щоб заспокоїти її, але все, що вона була в силах вимовити, було: «Яма вже помер …».

Від страждання Ямі на Землі ширилися катаклізми, і поступово Боги зрозуміли, що воно триває через її затримку в миті тепер. Тоді Боги і Богині зібралися і разом створили захід. Настала заспокійлива прохолода, і ридання Ямі зменшилися. Коли на наступний ранок знову зійшло Сонце, Ямі прошепотіла: «Яма помер .. вчора».

З плином часу біль втрати стихла. Земля була врятована, щоб завжди дарувати надію на краще завтра, а Ямі тепер тече по Землі божественною річкою Ямуною.

Остап Хмарний

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *